< Запитання щодо Біблії з книги Амоса

Питання: У чому полягає головна ідея книги Амоса?

Відповідь: Книга Амоса — це розповідь про причини та наслідки Божого суду за життя, сповнене насолод без Бога. Книга Амоса має особливий «колорит», що, ймовірно, пов’язано з самою особистістю Амоса. Бог використав походження та досвід цього благочестивого сільського хлопця, щоб донести послання, яке мали почути всі Божі вівці — як у місті, так і на селі.

Питання: Який план книги Амоса?

Відповідь: Книга Амоса — це книга про суд. Ось її простий план.

1-2 Наближається суд

3–6 Причини суду

7–9:10 П’ять видінь про наслідки

9:11-15 Відновлення після суду

Питання: Чи відрізняється погляд Амоса на страждання від поглядів Іова та Даниїла? Біблійний критик Барт Ерман пише: «А коли до цього додати ще й Старий Завіт, то все стає зовсім заплутаним. … Книга Амоса наполягає на тому, що Божий народ страждає, бо Бог карає його за гріхи; книга Йова наполягає на тому, що страждати можуть і невинні; а книга Даниїла вказує на те, що невинні насправді страждатимуть. Усі ці книги відрізняються одна від одної,…» (Jesus, Interrupted, с. 12)

Відповідь: Ні, критичний дух Ермана вбачає у тексті виключення, якого там немає. Амос ніколи не говорив, що люди страждають лише через свої гріхи; Амос говорив про конкретну ситуацію свого часу. Книга Йова дійсно показує, що люди страждають з причин, не пов’язаних із їхніми гріхами чи гріхами оточуючих, а Даниїл дійсно показує, що Божий народ іноді страждає від невіруючих саме тому, що слідує за Богом. Вони дійсно говорять різні речі, але це не суперечить одне одному. Різні боки скульптури виглядають по-різному, але це та сама скульптура. Так само істина має різні аспекти залежно від того, на чому ви зосереджуєтеся, але ці аспекти доповнюють один одного, а не суперечать один одному.

Питання: У Амос 1:1 зазначено, коли була написана книга Амоса?

Відповідь: В Амос 1:1 сказано, що вона була написана за два роки до землетрусу, який стався за правління Уззії. (Це за два роки до написання Ісаї 6.) Вона була написана приблизно 762 р. до н. е. Згідно з «Коментарем до Біблії: Старий Завіт» (The Bible Knowledge Commentary: Old Testament), с. 1426, археологічні знахідки в Хацорі та Самарії свідчать про землетрус близько 760 р. до н. е. У книзі «Відповіді на 735 загадкових біблійних питань» (735 Baffling Bible Questions Answered), с. 203, зазначено, що вона була написана між 780 і 760 рр. до н. е.

Питання: Чи був цей землетрус, згаданий в Ам 1:1, лише легендарною традицією?

Відповідь: Ні. Не всі землетруси фіксувалися. У цьому регіоні землетруси були поширеним явищем. Наприклад, археологічні знахідки в Кумрані свідчать про руйнівний землетрус у 31 р. до н. е., проте жоден із стародавніх авторів не зафіксував цю подію.

Але ми знайшли докази цього землетрусу: згідно з «Коментарем до Біблії: Старий Завіт» (с. 1426), «Новим міжнародним біблійним коментарем» (с. 895) та «Біблійним коментарем віруючого» (с. 1113), археологічні знахідки в Хазорі та Самарії свідчать про землетрус, що стався приблизно 760 р. до н. е.

Питання: У Амос 1:2, 3:8 — чи проголошував Господь із Сіону (Єрусалиму) ці суди, чи це були слова Амоса?

Відповідь: Єврейське слово, що тут означає «ревіти», може означати як ревіння лева, так і звук грому. Можливо, це дві сторони одного й того самого явища. Коли Бог промовляв ці слова суду через Амоса, у цьому містилася обіцянка, що все це неодмінно здійсниться. Бог проголосив Своє слово через нікому не відомого пророка й повністю перекроїв карту Близького Сходу.

Питання: Чому в Амоса 1:3–2:6, Притч 30:15–31 та Притч 6:16–19 використовуються числові послідовності, такі як «три… навіть чотири»?

Відповідь: Це був єврейський літературний прийом, який іноді називають «числовою драбиною». Це прекрасний вираз, що допомагає запам’ятати текст, і він показує, що суть не в конкретній цифрі — «3» чи «4», — а в змісті цих тверджень.

Питання: У Амоса 1:3 чи справді вони молотили Гілеад залізом?

Відповідь: Гілеад — це місце, де жили ізраїльтяни на схід від річки Йордан. Арамеї знищили їх, як описано в 2 Царів 13:1-9, особливо у вірші 7. Молотильний санок — це санок із залізними елементами на дні, призначений для відділення зерна від полови. Деякі коментатори розглядають це як метафору того, наскільки ретельно вони знищили гілеадитів. Інші вважають, що вони буквально вбили деяких гілеадитів, проїжджаючи по них молотильними санями.

Питання: Чому в Амоса 1:4, 7, 10, 12, 14; 2:5 так виразно згадується вогонь на стіні палацу?

Відповідь: Саме так було зруйновано місто. При будівництві міських стін не використовували метал чи арматуру. У цеглу додавали солому, а окремі частини зміцнювали деревом.

Питання: Що таке «дім Едену» в Ам 1:5?

Відповідь: Спочатку те, що не є відповіддю, а потім сама відповідь.

Не відповідь: це була метафора. Вживання слова «Еден», що позначає Едемський сад, було поетичною метафорою для Дамаска, «садової перлини» Сирії. Однак чому саме ця назва мала бути метафорою, а не інші?

Відповідь: Єврейське слово «бет» та арамейське слово «біт» означають «дім». Місто Біт-Адіні не було знайдено археологами, але про нього згадувалося в аккадських літописах. Воно розташовувалося поблизу Дамаска і було завойоване, але не зруйноване ассирійцями у 855 р. до н. е. Ми нічого більше не знаємо про нього за часів Амоса. З іншого боку, це може бути просто загальним посиланням на околиці Дамаска.

Питання: Чому, згідно з Амос 1:8, філістимляни загинули як народ?

Відповідь: Вавилоняни знищили філістимський народ, коли завоювали Палестину. Однак у Захарії 9:5-6 згадується, що дехто все ж вижив.

Питання: Що, згідно з Амос 1:9, зробили неправильно фінікійці?

Відповідь: Там не сказано, що вони були жорстокими, але вони продавали ізраїльтян у рабство. Фінікійці були відомі як работорговці, як зазначає Гомер у «Одіссеї» 4.288 і далі; 15.473 і далі.

Питання: Чому, згідно з Ам 2:6; 8:6, було неправильно не просто продавати бідних, а продавати їх за пару сандалів?

Відповідь: Якщо раби були настільки дешевими, то, мабуть, їх було в надлишку. Хоча рабство було дозволено в Старому Завіті, рабів мали звільняти кожні сім років, як наказує Повторення Закону 15:12-18. Єремія 34:8-21 показує, що ізраїльтяни цього не робили.

Одне діло — не дотримуватися Божого закону, а інше — коли суспільство порушує його настільки часто, що це стає нормою.

Питання: Чому в Амоса 2:6 Бог дозволив, щоб праведних продавали в рабство?

Відповідь: Ймовірно, з тієї ж причини, з якої Бог дозволив, щоб слухняних християн, які під час Другої світової війни переховували євреїв, було схоплено й відправлено на смерть у нацистські концентраційні табори. Бог часто дозволяє навіть Своїм слухняним дітям зазнавати страждань та несправедливості в цьому житті. Насправді, у Посланні до Римлян 8:36 згадується, що іноді Божий народ настільки часто стикався зі смертю, що нагадував овець, призначених на забій. Щоб детальніше дізнатися про те, як Бог може виховувати Свій народ за допомогою ще більш злого народу, прочитайте книгу Хабакука.

Питання: Що географічно важливого у місцях, згаданих Амосом у Ам 2:8?

Відповідь: Пророцтва охоплюють коло від Дамаска (на північному сході) до Гази та філістимлян (на південному заході), до Тиру та фінікійців (на північному заході), Едома (на південному сході), Аммона (на сході), Моава (на сході), а потім Юди та Ізраїлю. Це ніби Бог рухається по колу або по спіралі: від найвіддаленіших чужинців до народів, з якими є родинні зв’язки, аж до Юди та Ізраїлю.

Питання: Чи є в Амоса 2:8 інші приклади «уникнення на волосину» та «методу обходу», що слугують попередженням для людей?

Відповідь: Зверніть увагу, що Амос почав із найвіддаленішого народу, який не мав тісного родинного зв’язку, і слухачі, можливо, навіть раділи, що Божий суд настає на їхніх ворогів. Але потім він поступово наближався, аж поки не виникало запитання: якщо всі ці народи будуть покарані за свої гріхи, то як Юдея та Ізраїль, які також були нечестивими, але мали більше розуміння, зможуть уникнути покарання? Відповідь полягає в тому, що вони не зможуть. Сьогодні Америка переймається насамперед ісламськими терористами, потім Китаєм у Південно-Китайському морі та Тайванем, а потім Росією та Україною.

Питання: У Ам 2:8 сказано, коли Бог накладає суд на націю чи народ?

Відповідь: Коротка відповідь: коли завгодно. Але деякими чинниками можуть бути те, наскільки народ грішить, наскільки серйозні ці гріхи та скільки часу у нього було на покаяння. І нарешті, наскільки він знає істину та чи отримував він попередження?

Питання: У Амоса 2:9-11, 3:2, які причини наводить тут Бог для того, щоб покарати Юду та Ізраїль так само суворо, як і навколишні народи, або навіть суворіше?

Відповідь: Поведінка Ізраїлю була гіршою, оскільки вони знали все, що Бог для них зробив. Оскільки Ізраїль хотів поводитися так, ніби не знає Бога, Бог ставився до них не краще, ніж до тих, хто Бога не знає.

В Амоса 3:2 сказано, що Бог карає їх не тому, що вони не знають Його, а тому, що вони знають Його, але все одно відвертаються від Нього.

Питання: Чому в Амос 2:14-16 Бог наголошує на тому, що сильні впадуть?

Відповідь: Однією з причин могло бути те, що ізраїльтяни покладалися на те, що Бог буде воювати за них. «Господь з нами» — це був їхній бойовий клич у Числах 23:21; Повторенні Закону 20:4; 31:8; Суддів 6:12; Ісаї 8:10; Софонії 3:15, 17. Бог обіцяв захищати Свій слухняний народ у часи лиха (Псалом 23:4; 46:7,11) — але не більше того. Цей гасло втратило актуальність; Амос 5:2 показує, що їх буде покинуто.

Питання: У Амоса 3:2, чи є знання про Бога добром чи ні?

Відповідь: Краще пізнавати Бога — це добре, але лише за умови, що ти хочеш любити Його та слідувати за Ним. Як натякає Амос 3:1-2, глибші стосунки означають більшу відповідальність. Господь тут наводить причину, чому Юда та Ізраїль будуть покарані так само суворо, як, якщо не гірше, ніж навколишні народи. Стосунки з Богом важливіші за знання.

Питання: Чи означає це, що, згідно з Ам 3:2, ніхто, крім ізраїльтян, не знав про Бога?

Відповідь: Ні. Усі мають хоча б невелике одкровення про Бога, просто спостерігаючи за творінням, як показують Римлянам 1:19-20 та Псалом 19:1-6. Крім того, Бог відкрив Себе й неізраїльтянам, зокрема Аврааму, Кетурі, Адаму, Ною та Еноху. Йона проповідував ніневійцям, а єгиптяни, моавітяни, едомляни тощо знали про Бога ізраїльтян.

Однак аж до часів Христа ніхто інший не мав такого знання про Бога, як те, що Бог дав євреям, які отримали Божу Тору. Євреї займали особливе місце як обраний народ і як ті, кому були дані самі Божі слова, як показано в Посланні до Римлян 3:1-2.

Питання: Що мається на увазі в Амоса 3:3 під «двома людьми, що йдуть разом»?

Відповідь: Двоє людей не йдуть разом однією стежкою, якщо вони не домовилися між собою і не прагнуть дістатися до спільного місця. Західний афоризм із подібним змістом звучить так: «Птахи одного пір’я збиваються в зграю». Навіть якщо ви самі не хочете робити певного зла, але завжди йдете разом із тими, хто це робить, ви погоджуєтеся йти туди, куди йдуть вони. Двоє не йдуть разом, якщо не домовилися про це.

Питання: У Ам 3:3-6, у чому полягає єдина суть семи прикладів у цих чотирьох віршах?

Відповідь: Бог пояснює, що саме їхні вчинки та серце є причиною суду. Жодне з цих подій не відбудеться, якщо не буде попередньої причини. Так само й Боже покарання Ізраїлю не відбулося б тут, якби вони не відвернулися від Нього. Наразі вони не мають наміру повернутися, тож суд є неминучим. Якщо вони не хочуть слідувати за Богом, то їм більше не потрібно жити на Його землі. У майбутньому вони всі будуть вигнані, і лише невеликий залишок повернеться.

Питання: Чому в Ам 3:4 лев, що полює, ричить?

Відповідь: Лев не ричить, коли підкрадається до здобичі, а лише тоді, коли збирається її схопити.

Питання: У Ам 3:6, чи Бог спричиняє зло / лихо?

Відповідь: Слово «зло» має два значення:

Нещастя / катастрофи / шкідливі речі: Так, Бог іноді спричиняє їх.

Моральне зло: Ні, Бог безпосередньо не спричиняє морального зла. Однак Бог допускає його виникнення, ба навіть «спрямовує» його на досягнення Своїх цілей і використовує його, вплітаючи як частину Свого плану.

Мусульманам не слід дивуватися, що термін «зло» може означати шкоду, а не лише моральне зло. Цей термін використовується в такому значенні в їхніх власних писаннях, зокрема в «Хадисах Бухарі», том 3, книга 29, розділ 7, № 56, с. 35.

Питання: Які майбутні катастрофи Бог відкрив через пророків у книзі Амоса 3:7-8?

Відповідь: Ось деякі з них.

Ной був проповідником праведності, згідно з 2 Петра 2:5. Він мав сто років для проповіді, поки будував ковчег.

Розділення царств після смерті Соломона: 1 Царів 11:29–39 – 1 Царів 12:15–20

Смерть Авії, що поклала кінець династії Єровоама (1 Царів 14:1-16 – 1 Царів 14:17-18; 15:29)

Смерть Ахава та Єзавелі, після чого їхній рід вимер. 1 Царів 21:17-24 – 1 Царів 22:29-37

Смерть Ахазії 2 Царів 9:30–10:11

Поразка Моава 2 Царів 3

Повторне падіння династії Ахава 2 Царів 9:7-10

Юда буде вигнана до Вавилону 2 Царів 20:16-18, 2 Царів 21:10-15, 2 Царів 22:14-20 – 2 Царів 24-25, Єремія 29:4-23.

Питання: Чи вказує Ам 3:7 на те, що на землі завжди має бути пророк, як стверджував мормонський апостол Брюс Макконкі у «Доктринальному коментарі до Нового Завіту», т. 2, с. 606?

Відповідь: Ні. Протягом чотирьохсот років між закінченням Старого Завіту та появою Івана Хрестителя не було нікого, хто обіймав би посаду пророка, тому навіть мормони не можуть стверджувати це, залишаючись послідовними.

Питання: Яке завдання щодо попередження стоїть перед сучасними християнами, як зазначено в Ам 3:7?

Відповідь: Коли Бог допустив, щоб Його обраний народ був захоплений у полон, вигнаний і знищений як народ, і коли Бог допустив, щоб Його храм був зруйнований, хтось міг запитати: «Де ж Бог у всьому цьому?» та «Хіба Богу байдуже?» Пророки Старого Завіту проголошували, що Бог зробив набагато більше, ніж просто заздалегідь знав, що це станеться; Бог дбав про те, щоб ці лиха неминуче сталися. Пророки відігравали важливу роль: коли ці події відбувалися в майбутньому, народ міг згадати слова пророків, побачити наслідки і, можливо, покаятися та повернутися до Нього.

Хто сьогодні має виконувати цю вирішальну роль? У Бога є Його Церква, і Він дав нам заповідь бути пророчим голосом, проповідуючи Євангеліє. Євангеліє — це не лише похмурі прогнози, але воно містить аспект «загрози»: покайся або загинеш.

Питання: У Ам 3:12, у чому полягає користь розірваних частин тварини в цьому контексті?

Відповідь: Сказати, що частини тварини «врятовані», було б тут досить іронічним вживанням цього слова, як зазначає «Новий міжнародний біблійний коментар» (New International Bible Commentary), с. 902.

Проте для пастуха тут є дуже невеликий практичний позитивний аспект. Якщо б загубилася вівця, пастух мав би відшкодувати збиток власнику, якщо тільки не зміг би довести, що її розірвали дикі звірі, як зазначено у Вихід 22:10-13. У «Книзі Буття» 31:39 Яків розповідає Лавану, що коли вівцю розривали дикі звірі, він сам відшкодовував збиток, а не приносив останки Лавану.

Питання: Що в Амоса 3:14 є важливим щодо Бетела та його жертовників?

Відповідь: Бетель був особливим місцем для поклоніння Господу, яке було «перепрофільоване». Авраам мешкав там (Буття 12:8) одразу після того, як мав видіння про те, що Бог дасть його нащадкам цю землю. Саме там Яків мав видіння про ангелів, які сходили й сходили по драбині/сходах до неба. Тоді місто називалося Луз, але Яків перейменував його на Бетель, що означає «дім Божий». У Книзі Буття 35:1-15 Бог наказав Якову жити в Бетелі. Дебора, годувальниця Ребеки, померла і була похована в Бетелі.

Але потім, коли Єровоам повстав проти Рехавоама, він побачив, що з політичної точки зору для північних ізраїльтян не буде добре часто їздити до Єрусалима, що в південному царстві, для поклоніння. Тож Єровоам спорудив два вівтарі: один на далекій півночі в Дані, а інший — поблизу кордону з Юдеєю у Бетелі. Замість поклоніння Господу Єровоам поставив золотих телят, щоб народ поклонявся їм (1 Царів 12:32–13:4). Тоді прийшов Божий чоловік і пророкував, що майбутній цар Йосія вб’є жерців Ваала на висотах у Бетелі, і на знак цього вівтар розколеться навпіл. І вівтар розколовся навпіл. Але замість того, щоб взяти до серця це попередження та Боже чудо, люди просто вирішили відремонтувати цей ідолопоклонницький вівтар. Пізніше цей вівтар був остаточно знищений праведним царем Йосією (2 Царів 23:15-16).

Отже, сатані не потрібно нічого будувати, йому достатньо лише перепрофілювати те, що було збудовано для Бога.

Питання: Що сьогодні, згідно з Амосом 3:14, подібне до Бетела та його жертовників?

Відповідь: Будівництво багатьох соборів у Європі тривало одне або два століття. Незважаючи на час і витрати, принаймні люди знали, що з’явиться постійне місце для поклоніння Богу, збудоване так, щоб витримати випробування століттями. Однак сьогодні деякі церкви та собори перетворилися на комерційні підприємства і навіть на мечеті. Так, будівлі є постійними, але їхнє призначення таким не було.

Другий приклад полягає в тому, що багато конфесій, які спочатку були засновані для прославлення Бога, або змінилися, або розкололися, щоб слідувати власним цілям, і не претендують на те, що дотримуються всього, чого Бог вимагає від нас у Біблії. Наприклад, якщо Біблія говорить, що практикування гомосексуалізму є гріхом, а в Епіскопальній та Об’єднаній методистській церквах є священики-гомосексуалісти, то вони подібні до Бетелу після того, як Єровоам змінив його призначення.

Багато семінарій, таких як Гарвард, Єль, Принстон і Дартмут, спочатку були добрими семінаріями для підготовки священнослужителів. Зараз вони відійшли від вчення про те, що вся Біблія є Божим словом.

Кожен з нас повинен стежити за собою. Бог може дарувати нам благословення у вигляді грошей, освіти та досвіду роботи, які можна використовувати для благочестивих цілей або ж перенаправити на служіння злим цілям.

Питання: У Амоса 4:1–3, у чому полягає сенс метафори про корів?

Відповідь: Башан був родючим пасовищем (Єремія 50:19; Міхей 7:14), де паслася добре вгодована, або, можна сказати, розпещена худоба (Псалом 22:12; Єзекіїль 39:18). Ці жінки вимагали розкоші та задоволень. Хоча вони економічно експлуатували інших, вони, ймовірно, навіть не усвідомлювали, що роблять це. Можливо, своїми звичками до пияцтва та марнотратства вони змушували своїх чоловіків експлуатувати інших, щоб підтримувати очікуваний рівень життя. Тут не згадується про сексуальну розпусту, але ці жінки є своєрідною протилежністю благородної дружини з Приповістей 31:10-31.

Немов розпещена худоба, ці жінки очікували, що інші задовольнятимуть їхні вимоги. Можливо, саме вони були першими «Карен».

Питання: Чому, на вашу думку, в Амоса 4:2 наголос зроблено саме на словах: «Господь Бог присягнувся Своєю святістю»?

Відповідь: Бог каже, що це неодмінно станеться. Жодні запобіжні заходи, яких вони можуть вжити, ніякі гроші та влада, якими вони володіють, не зможуть запобігти цьому.

Питання: Чому в Ам 4:4 сказано йти до Бетела чи Гілгалу й грішити?

Відповідь: Слова Амоса мали б шокувати його слухачів, і саме в цьому була суть. Подумайте про це як про іронічне запрошення поспішити на свій суд. Амос саркастично висміював їхнє поклоніння. На жаль, ізраїльтяни звикли ходити до Бетела та Гілгалу, щоб поклонятися й вшановувати Бога, починаючи від часів Йошуа аж до часу будівництва Соломонового храму. Тепер ізраїльтяни все ще ходили до Бетела та Гілгалу, але робили це, щоб приносити жертви фальшивим богам або ж приносити жертви і фальшивим богам, і Господу разом, що було не менш погано. Гілгал все ще був місцем жертвоприношень, згідно з Амосом 5:5; Осією 4:15; 9:15 та 12:11. Бетель і Дан — це два місця, які Єровоам встановив для поклоніння золотим телятам. «Жертва» — це загальний термін для будь-якого виду жертвоприношення тварин або людей.

Питання: У Амос 4:4, коли, якщо взагалі, нам слід бути саркастичними чи іронічними у нашому свідченні?

Відповідь: Будьте дуже, дуже обережні, якщо використовуєте ці засоби, оскільки все, що ви пишете чи говорите, може бути скопійовано або повторено, часто без повного контексту. Ви ж не хочете здаватися злісними чи нелюбовими.

Але якщо людина не прислухається або не хоче прислухатися до ваших застережень і навіть не хоче розглядати ваші аргументи, ви можете відповісти щось на кшталт: «Чудово, робіть те, що кажете. Ви ж знаєте, що це, найімовірніше, призведе до _____. Я розумію, що саме цього ви й хочете, так?» Або: «Ви ж саме це маєте на увазі, так?» (Дайте їм можливість погодитися.) «Тоді ви не проти, якщо я скажу іншим людям, що ви вірите в ______?» (Якщо вони скажуть, що проти, то запитайте, чому.)

Питання: Що Амос мав на увазі під «чистими зубами» в Ам 4:6?

Відповідь: Цей вислів означав, що на їхніх зубах не буде жодних залишків їжі, бо їм не було що їсти.

Питання: У Ам 4:6-11, коли ми повинні говорити людям, що стихійні лиха чи війни можуть слугувати попередженням від Бога?

Відповідь: Дехто бачив би, що Бог зробив ці речі ізраїльтянам, а інші — що Бог просто відібрав від них Свій захист і залишив їх напризволяще. У будь-якому разі, вони не мали б не розпізнати Божу руку в тому, що Він дозволив цим подіям статися.

Деякі євреї розчаровані або навіть зневірені тим, що, якщо Бог і існує, то Він допустив Голокост. Але якщо євреї вже не дотримувалися Закону Старого Завіту (жертвоприношень та всього іншого) і відкинули Месію, то чому вони мали б очікувати, що Бог зобов’язаний надати їм особливий захист?

Коли лихо спіткає окремих людей, ми не повинні думати, що вони більш гідні цього, ніж ті, хто їх оточує і з ким цього не сталося. Ісус сказав, що галілеяни, чию кров Пілат змішав із їхніми жертвами, та ті, на кого впала вежа Сілоам у Луки 13:1-5, не були гіршими за інших. Але Ісус також сказав, що в цьому є урок для всіх: «Якщо не покаєтеся, то й ви всі загинете».

Іноді лихі події трапляються з покірними слугами Божими, і вони, як Іов, не мають уявлення, чому це сталося саме з ними. З огляду на все, що сталося саме з ним та його родиною, було очевидно, що це не просто збіг обставин чи випадковість. Та все ж Іов не бачив у цьому жодної причини.

Чого ми не можемо навчитися з природних катастроф чи воєн:

1) Що ті, хто постраждав, були гіршими чи злішими за тих, хто не постраждав.

2) Що ти будеш у безпеці, якщо не такий злий, як ті, хто тебе оточує.

3) Що всі наслідки гріха настають у цьому житті.

Три речі, яких ми можемо навчитися з природних катастроф чи воєн:

1) Бог допускає, щоб такі події траплялися з нацією чи регіоном, і не обіцяє жодного захисту тим, хто не слідує за Ним.

2) Більше того, лихі події трапляються навіть із покірними віруючими, як-от з Іовом.

3) Життя не обмежується лише земним існуванням, і лише після смерті, у день суду, все буде виправлено.

Питання: Чому, згідно з Ам 4:7, Бог іноді допускає несправедливість?

Відповідь: Хоча дехто може вважати «справедливість» з боку людини, Бога та природи невід’ємним правом, у цьому грішному світі як Біблія, так і емпіричні докази свідчать, що це не так. Бог забезпечить повну справедливість — від немовлят, яких вбивають, до злих гнобителів, які процвітають протягом усього свого довгого життя. Однак справедливість для всіх настане лише в Судний день.

З іншого боку, стан речей у цьому грішному світі не повинен слугувати нам виправданням для того, щоб не бути справедливими та чесними щодо всіх.

Питання: Що таке ці шкідники, згадані в Ам 4:9?

Відповідь: Перший термін належить до родини рослинних хвороб, що називаються «фітофторозом» — грибків, які вбивають рослини. Другий термін — «сарана». Коли рослина уражена одним із цих шкідників, і ураження поширилося, то без сучасних хімікатів вона не виживе. Наразі рослина ще жива, але її смерть, хоч і повільна, є неминучою.

Питання: Чи доводить те, що Бог створює вітер (Ам. 4:13), що Святий Дух є створеною істотою?

Відповідь: Зовсім ні. В Амоса 4:13 згадується, що Бог утворює гори й створює вітер. Часто, коли Біблія згадує природні явища, такі як гори та вітер, мається на увазі просто гори та вітер. Якщо слово «гори» не має алегоричного значення, то намагатися нав’язати, щоб слово «вітер», що стоїть поруч із ним, позначало Святого Духа і створювати на цій основі нову теологічну доктрину, є натягнутим тлумаченням. Хоча Святий Дух порівнювався з вітром як метафора, це НЕ означає, що кожного разу, коли дме вітер, кожна людина та тварина, що опиняються на його шляху, відчувають Святого Духа.

Історично першим, хто відповів на це питання, був Амброзій Міланський у праці «Про Святого Духа», книга 2, розділ 48, стор. 120.

Питання: Чому в Ам 5:1-3 Амос, під натхненням Божим, висловлює тут скорботу?

Відповідь: Поетичний плач було звичним виголошувати або співати на похороні. У похоронних піснях часто використовувався розмір 3+2, і саме це записано тут, як зазначає «Новий міжнародний біблійний коментар» (с. 905). Суд ще не відбувся, тож це було ніби людина чує власний некролог. Окрім того, що Амос пророкував те, що мало статися, 5-й розділ розповідає нам, як Бог ставиться до того, що має статися. Бог не радіє смерті безбожних, а бажає, щоб вони відвернулися від своєї безбожності й жили (Єзекіїль 18:23).

Питання: Що цікавого у структурі 5-го розділу книги Амоса (5:1–27)?

Відповідь: Єврейська поезія будувалася не за римою, як англійська, а за змістом. Єврейська поезія часто мала форму хіазму, коли друга половина вірша є дзеркальним відображенням першої, перефразовуючи все у зворотному порядку. Амос 5:1-17 — це один хіазм, а Амос 5:18-27 — інший.

5:1-3 Руйнівний Божий суд над землею та містами

- 5:4-6 Шукайте Бога, а не ідольські вівтарі, і живіть

- - 5:7 Несправедливість щодо праведних

- - - 5:8-9 Бог панує над небесами та твердинями

- - 5:10-13 Несправедливість щодо праведних і бідних

- 5:14-15 Шукайте добра, а не зла, і живіть

5:16-17 Руйнівний суд Божий на вулицях і в селах

Другий хіазм такий:

5:18-20 День Господній буде суворим для нечестивих

- 5:21-22 Бог ненавидить лицемірне поклоніння несправедливого народу

- - 5:23-24 Бог прагне справедливості та праведності, а не поклоніння, яке Він ненавидить

- 5:25-26 Навіть під час Виходу ви лицемірно поклонялися іншим богам

5:27 Того дня ви опинитеся в полоні за межами Дамаска

Амос 5:10-13 насправді є хіазмом у хіазмі.

Питання: Так само, як в Амос 5:1-3 оплакується суд над нечестивими, як Єремія плакав за народ у Єр. 4:19; 9:1-2, і як Ісус оплакував Єрусалим у Мт. 23:37, коли нам слід публічно оплакувати народ, його суд і його нечестивість?

Відповідь: По-перше, давайте розберемося, чому ці люди, і ми, повинні оплакувати. Потім ми розглянемо, коли і як слід оплакувати.

Чому слід оплакувати: Загалом, існує чотири причини, щоб оплакувати грішну людину чи народ.

а) Через зло, яке вони чинять: особливо якщо вони заявляють, що є віруючими, ми повинні оплакувати те, як їхній гріх ганьбить Бога.

б) Через майбутній суд: через суд, який настане на них у цьому житті та у вічності.

в) Через те, чим могло б бути: Як сказано в Йони 2:8: «Ті, хто тримається марних ідолів, відвертаються від Його люблячої відданості» (BSB).

г) Особисто для нас скорбота за власним гріхом є частиною покаяння.

Коли сумувати: У наведених прикладах найефективніше сумувати, поки ще є надія, до того, як їх вб’ють. Коли Давид сумував за своїм вмираючим сином у 2 Самуїла 12:16–23, він припинив це, щойно син помер.

Як оплакувати: Хоча в різних культурах можуть існувати різні звичаї, усі ці оплакування були публічними — там, де їх могли бачити інші й, можливо, сприйняти як застереження. Ми можемо оплакувати усно — як у публічних промовах, так і в особистих розмовах з людьми. Ми можемо оплакувати письмово — в Інтернеті, у блогах та соціальних мережах, а також у книгах і статтях. Християни «оплакували» на рекламних щитах, які люди бачать, проїжджаючи повз. Існує багато способів публічно висловити своє оплакування того, що країна відвернулася від Бога.

Питання: Чому в Амоса 5:4, 6 Бог наказує людям шукати Його?

Відповідь: Навіть у всіх цих віршах про суд Бог пропонує людям можливість шукати Його й жити. Але у Повторенні Закону 4:29 та Єремії 29:13 сказано, що ми маємо шукати Його всім серцем. Ми маємо шукати Господа на Його умовах, а не на наших.

Шукати Бога — це або дуже просте, або дуже складне питання, залежно від того, чи маєте ви правильне богословське підґрунтя.

Багато затятих кальвіністів мають проблему з цим віршем. Інші кальвіністи вирішують цю проблему, стверджуючи, що Бог наказував те, для виконання чого Він ніколи не давав деяким людям засобів, не мав наміру, щоб вони виконували це, і навіть у Своїй таємній волі не бажав, щоб вони це виконували.

Більшість християн бачать, що, очевидно, Бог наказує людям те, для виконання чого Він дав їм принаймні деякі засоби. Бог наказує людям певні речі, дає їм засоби, але також надає їм свободу виконувати або не виконувати.

Питання: У Ам 5:5б, у чому полягає сенс цих двох застережень?

В: Це пророчі гра слів або каламбури. Хоча каламбури зазвичай мають гумористичний характер, ці — ні; вони є способом запам’ятати. Гільгал спочатку був пам’ятником входу Йошуа в землю, але тут Гільгал стане спогадом про вигнання з цієї землі. Бетель був особливим місцем для Авраама, Якова та інших і означав «дім Божий». Але Амос назвав Бетель «Бет-Авен», що означає «дім ніщо» або «дім зла».

Це попередження є досить незвичайним, адже зазвичай людей закликають покаятися й прийти до місця поклоніння. Але колись це були незаплямовані місця поклоніння істинному Богу, а тепер уже ні. Тож замість «покайтеся й прийдіть» тут звучить заклик: «покайтеся й тримайтеся подалі» від колишніх благочестивих місць, які вже такими не є.

Сьогодні, коли якесь місце — чи то семінарія, чи то конфесія — повністю відвернулося від Бога, ми не повинні намагатися «прийти» і реформувати його зсередини. Можливо, колись для цього був час, поки вони ще боролися, але настає момент, коли для цього вже запізно. Натомість ми повинні «триматися подалі» і приєднуватися до благочестивих віруючих, а не до тих, хто вже вирішив відвернутися від Бога.

Питання: У Ам 5:8, яке значення мають Плеяди та, зокрема, сузір’я Оріона?

Відповідь: Цей вірш підкреслює Божу верховну владу над усім небом і землею. Але конкретно, з точки зору астрономії (а не астрології), у Палестині схід Плеяд означав настання весни, тоді як схід Оріона — настання зими. Ці сузір’я з’являлися й зникали щороку, як за годинником. Подібно до цього відбуватимуться й Божа верховна влада та здійснення суду. Про Плеяди та Оріон також згадується в Іова 9:9 та 38:31.

Питання: У Амоса 5:10-13, що тут є хіазмом?

Відповідь: Це хіазм у рамках більшого хіазму в Амоса 5:1-17.

5:10 Праведних залякують

- 5:11а Бідні зазнають утисків

- - 5:11б-12а Суд за гріх проти завіту

- 5:12б Бідні зазнають утисків

5:13 Праведників залякують

Питання: У Ам 5:18, чи не повинні люди прагнути дня Господнього, чи прагнути його, як показано у 2 Пет. 3:12,14?

Відповідь: Божі діти повинні прагнути його, а ті, хто відмовляється слідувати за Богом, не повинні прагнути його, так само як єгиптяни не повинні були прагнути ночі Пасхи, про яку йдеться у Вихід 12:29. Амос тут звертався до тих, хто був релігійним, але не мав правильних стосунків з Богом. Вони стверджували, що прагнуть дня Господнього, але насправді повинні були його боятися, оскільки слідували за Богом лише для показу.

Питання: Як, з огляду на Амос 5:18, деякі люди сьогодні можуть розраховувати на Божу благодать, що захистить їх, незважаючи на їхню невірність і безбожну поведінку?

Відповідь: Оскільки вони лише говорять правильні слова, вони можуть думати, що заслуговують на Божі благословення. Але навіть якщо ми повністю слухняні — і говоримо правильні слова, і живемо відповідно до них, — ми все одно не заслуговуємо на Божі благословення.

Питання: Яке значення має Ам 5:19?

Відповідь: Саме тоді, коли вони вважатимуть, що вже в безпеці й поза небезпекою, на них обрушиться фатальна катастрофа.

Питання: Чому в Ам 5:21 Бог зневажав їхні релігійні свята?

Відповідь: По-перше, вони, очевидно, намагалися вшановувати Бога своїми обрядами, водночас продовжуючи проводити ідолопоклонницькі релігійні церемонії. Хоча Бог встановив свята та обряди в Старому Завіті, Він зневажав те, що вони дотримувалися цих свят лицемірно. Вони наголошували на дотриманні свят, але нехтували іншими частинами Божого Закону, такими як допомога бідним та чисте життя. Єдина мета, яку для них мали релігійні свята Старого Завіту, полягала в тому, щоб вони почувалися добре з релігійної точки зору, а Бог не хотів, щоб вони мали це фальшиве відчуття.

Питання: Чи свідчить Божа неприязнь до музичних інструментів у Амоса 5:23 про те, що ми не повинні використовувати інструменти в церкві?

Відповідь: Ні, це скоріше свідчить про те, що струнні інструменти були частиною старозавітного поклоніння. Бог не схвалює нещире поклоніння. Амос 5:22-23 не виправдовує відмову від музичних інструментів у часи Старого Завіту так само, як не може виправдати відмову від жертвоприношень у ті часи. Цікаво зауважити, що дієслова в Амос 5:21-22 стоять у множині, тоді як дієслова в Амос 5:23 — в однині. Отже, Бог закликає окремих людей припинити це робити, якщо вони не покаялися.

Питання: Чи говорить Амос 5:25, що жертви ізраїльтян у пустелі протягом 40 років не були принесені Богові, оскільки Вихід 24:4 та інші тексти стверджують, що вони були принесені Богові?

Відповідь: Безумовно, Мойсей та багато ізраїльтян дійсно приносили належні жертви істинному Богу. Однак багато інших ізраїльтян під час Виходу не мали наміру служити істинному Богу. Більше того, майже всі ізраїльтяни приносили ідолопоклонницькі жертви золотому теляті на горі Синай.

Питання: У Ам 5:25-27, коли покладання на релігію, навіть на християнську релігію, може бути помилковим покладанням?

Відповідь: Очевидно, що ті, хто покладається на релігію демона чи фальшивого бога, потраплять у біду. Але навіть покладання на Бога та істину Божого Слова є фальшивою надією, якщо ви не зробили Ісуса Спасителем і Господом свого життя.

Бог не потребує і не бажає, щоб Його поклонялися, змішуючи це з лицемірством та непокорою.

Питання: У Ам 5:26, хто такі Молох і Кіун?

Відповідь: Існує певна невизначеність щодо цих імен, оскільки Масоретський текст і Септуагінта розходяться в цьому питанні. У будь-якому разі, це були ідоли, яким ізраїльтяни поклонялися в пустелі. Археологічні розкопки в Палестині засвідчили процвітання культу ідолопоклонства, яке, більш-менш, існувало протягом більшої частини історії ізраїльтян аж до вигнання. Деякі ліберальні вчені [правильно] зазначають, що ця політеїстична релігія суттєво відрізнялася від того, що передано нам у Біблії. Ці свідчення не лише не применшують значення Біблії, а й ще більше підтверджують її автентичність. Сама Біблія фіксує майже постійне ідолопоклонство деяких ізраїльтян на землі. Біблія оминула б усе це, якби намагалася подати «очищену» версію, замість справжньої картини реальної історії.

Ці слова можуть означати «святилище» та «п’єдестал». Існує також думка, що це синоніми ідола Сатурна. Дехто вважає, що ці імена пов’язані з богами, яких шанували ассирійці та арамеї. У будь-якому разі, народи, що мешкали на північному сході від них, шанували різних ідолів. Суть у тому, що якщо ви шануєте цих ідолів як богів, то потрапите у вигнання, де цих ідолів також шанують.

Питання: У Ам 6:1, що було неправильного в тому, щоб покладатися на гору Самарії?

Відповідь: Спочатку те, що не є відповіддю, а потім сама відповідь.

Неправильна відповідь: Єрусалим замість цього. Дехто з Юдеї сказав би, що слід було покладатися на гору Сіон (місце, де стоїть Єрусалим), де стояв Божий Храм, замість фальшивої релігії Самарії. Однак Єремія 7 доводить, що це неправильна відповідь.

Відповідь: Ми не повинні покладатися на жодні релігійні обряди, навіть на ті, які ми виконуємо, бо Бог нам наказав. Звичайно, люди не повинні покладатися на ідолопоклонницькі дії, але вони також не повинні покладатися на свою благочестиву слухняність; натомість слід покладатися на Бога. У книзі Софонії 1:12 люди думали, що Бог нічого не зробить; але тут Амос каже, що Бог спеціально переслідує тих, хто відкидає Його, але все ще носить Його ім’я.

Питання: Як у Амос 6:1-7 деякі люди сьогодні помилково почуваються спокійно, так само як і тоді?

Відповідь: Люди перебувають у спокої, коли не бачать нагальної потреби змінюватися, не мають бажання змінюватися і не бачать жодних причин для змін. Вони не близькі до Бога і не мають бажання наблизитися до Нього, бо не бачать у цьому потреби. Ми завжди повинні прагнути наблизитися до Бога.

У Юдеї вважали, що Самарія спочатку на деякий час затримає будь-які неприємності, що насуваються на них.

Питання: Як, згідно з Ам 6:5, деякі люди сьогодні намагаються наслідувати великих релігійних лідерів?

Відповідь: Пісні та псалми Давида були присвячені Богу. Вони прекрасні як у літературному, так і в релігійному сенсі. Ці люди, які, судячи з усього, мало дбали про Бога, все одно намагалися наслідувати те, що робив Давид.

Сьогодні люди можуть захоплюватися християнською архітектурою та мистецтвом, а також творами християн, але не бажати служити та поклонятися Христу. Вони можуть мати позитивні почуття до християнства, але не слід плутати їх із справжніми християнами, якщо вони не віддали своє життя Богові.

Питання: Чому, згідно з Амосом 6:8, Бог особливо ненавидить гордість у вас?

Відповідь: Лише одна гріховна риса — гордість — може позбавити вас багатьох добрих речей, таких як вдячність, задоволеність і здатність виправлятися. Вона може перерости у заздрість, невміння прощати та відчуття образи, коли інші не визнають вашої уявної переваги.

Існує три дещо різні форми гордості:

1) Вважати себе кращим, важливішим або ціннішим за когось іншого.

2) Гордість за те, чого ти сам досяг, привласнюючи собі заслуги за те, що зробили Бог та інші.

3) Гордість за те, що ти зробив. Ми є значущими не завдяки тому, що ми створили, а тому, що Бог створив нас. Бог любить нас не за те, що ми зробили, а за те, що зробив Він.

Одним із проявів гордості є дурість, адже у самій собі ти не маєш нічого, чим можна було б пишатися.

Питання: Чому в Ам 6:10 люди не згадують тут ім’я Боже?

Відповідь: Люди, які в минулому так легковажно зневажали ім’я Боже, тепер бояться навіть вимовляти його через гнів, що спав на них.

Питання: Як у Ам 6:12 та Єз 5:6 деякі перетворюють справедливість на отруту, а плід праведності — на полин?

Відповідь: Від судді, який розглядає справу, очікують справедливості. Коли людина стикається з тим, що вона вважає несправедливістю, вона може озлобитися і втратити віру в те, що справедливість взагалі існує. Деякі речі не мають сенсу, як-от коні, що бігають по валунах, або воли, що там орають. Так само деякі судові рішення не матимуть сенсу.

Питання: У книзі Амоса 7, коли, якщо взагалі, ми повинні заступатися перед Богом за нечестивих людей?

Відповідь: Усі досі грішать, тож у певному сенсі ми завжди молимося за грішних людей щоразу, коли молимося за когось. Але цей контекст інший; це були нерозкаяні нечестиві люди. Амос, і ми, все одно повинні молитися за нерозкаяних нечестивих людей, щоб вони покаялися й прийшли до Бога. Якби не Божа благодать, ми теж опинилися б саме на їхньому місці.

Питання: У Амоса 7:7-9, яку саме роль відіграє схил?

Відповідь: Вона просто показує — як тому, хто її встановив, так і всім іншим — чи щось пряме й рівне, чи криве. Частково збудовану стіну, яка стоїть криво, можна знести й відбудувати заново. Стару стіну можна перевірити, щоб побачити, чи вона ще справна, чи її слід знести. У 2 Царів 21:13 отвес виміряє Єрусалим, щоб визначити, чи слід його знищити.

Схил сам по собі нічого не робить, але показує, що є кривим і потребує знищення. Божий суд не буде довільним, а відбуватиметься згідно зі схилом Його закону.

Питання: У 7-му розділі книги Амоса Амоса звинуватили у зраді за те, що він говорив те, чого вони не хотіли чути. Як сьогодні людину можуть несправедливо звинуватити у нелояльності?

Відповідь: Багато людей принципово неправильно розуміють поняття лояльності.

Лояльність до країни проти лояльності до політичного лідера: якщо ви вважаєте, що нинішній політичний лідер не є найкращим для вашої країни і що слід проголосувати за іншого, дехто може назвати вас нелояльним до країни. Вони не бачать різниці між беззаперечним слідуванням за лідером і лояльністю до країни. Через це, як це не парадоксально, ви можете бути більш лояльним до країни, ніж той, хто вас звинувачує. Існує поняття, яке сьогодні для деяких втратило своє значення, — «лояльна опозиція». З позитивного боку, у багатьох церквах я чув, як пастор казав, що слухачі повинні звіряти його слова з тим, що говорить Біблія. Якщо вони знайдуть місце, де він говорить щось, що суперечить Біблії, пастор казав, що в такому випадку вони не повинні слухати його, а слідувати Біблії.

Лояльність проти організації: Керівник може очікувати від вас постійної лояльності, навіть коли він вимагає від вас дій, що суперечать найкращим інтересам компанії чи організації.

Відсутність конструктивної критики: Нарешті, дехто вважає, що лояльність означає завжди бути позитивним, а не бути «так-людиною» — це вже нелояльність. Проблема в тому, що коли потрібно змінити курс, ніхто не скаже керівнику, що йому чи їй слід змінитися. Після того, як їх змусять піти, вони можуть дивуватися, що сталося і чому ніхто їм не сказав. Однак вони не усвідомлюють, що самі сприяли створенню культури, в якій ніхто не міг відкрито висловитися й сказати, що щось не є найкращим рішенням, не побоюючись наслідків.

Питання: Як у Амос 7:10–17 Амос відповів на звинувачення, що він не має кваліфікації бути пророком?

Відповідь: Амос був ніби вертикальною лінією для однієї людини — священика Амасії. Насправді Амос дає дві взаємодоповнювальні відповіді. Амос погоджується, що він не відповідає жодним людським критеріям чи стандартам. Отже, він не є професійним пророком і не заробляє на життя пророцтвом, як натякає Амасія. Але Амос каже, що, незважаючи на це, Бог покликав його безпосередньо.

Питання: У Амос 7:10-17, що слід робити, коли хтось наказує вам щось зробити?

Відповідь: Все залежить від обставин. Підкоряйтеся, якщо те, що вам наказують, не суперечить Божим заповідям, і якщо ця людина перебуває в такому становищі, що ви повинні їй підкорятися (наприклад, поліцейський, суддя, ваш начальник або вчитель). У Посланні до Римлян 12:18 сказано, що, наскільки це можливо, ми повинні жити в мирі з усіма. Якщо ця людина не має над вами влади, все одно підкоряйтеся їй, якщо ви знаєте, що те, про що вона просить, є тим, що ви повинні робити. Але якщо це не те, чому ви повинні підкорятися, ваша реакція може залежати від обставин. Іноді ви можете просто сказати їм, що не збираєтеся цього робити, і пояснити чому, як це зробив Петро в Діях 4:19-20. Іноді найкраще — зробити щось таємно, як це зробив Йосип з Ариматеї в Євангелії від Івана 19:38. Іноді найкраще — втекти, як Ісус наказав віруючим у Євангелії від Матвія 24:16-18.

Сайт служіння одного доброго християнського апологета було знято з мережі без його відома. Коли він запитав веб-майстра, чому сайт зняли, то дізнався, що хтось зателефонував веб-майстру й сказав, що більше не хоче цього сайту, тож нехай його прибере. Тож веб-майстер, не перевіривши, хто саме дзвонив, зняв сайт. Лише коли апологет це побачив, сайт знову було відновлено.

У своїй службі я колись отримав електронний лист, у якому йшлося про те, що я неправильно висловлююся про іслам і що мені слід закрити свій веб-сайт; там також містилася прихована погроза судового позову, якщо я цього не зроблю. Я відповів, вибачившись за будь-які помилки, яких міг припуститися, і сказав, що негайно виправлю ці помилки. Я попросив їх вказати мені конкретні місця, де я дійсно сказав щось неправильне, щоб я міг їх виправити. Більше я від них ніколи не отримував відповіді.

Питання: Як у сучасному світі, подібно до того, як це робив колись злий священик Амасія, люди можуть намагатися контролювати або придушувати богодане служіння?

Відповідь: Хтось може виступати проти служіння, ініціативи чи іншої діяльності щонайменше з трьох причин: прагнення контролю, заздрості або протилежних цілей.

Контроль: Хтось із владних осіб може виступати проти служіння чи церкви лише з тієї простої причини, що не контролює їх. Він вважає, що всі вказівки мають надходити від нього, і що він повинен керувати цим. Хтось може вважати, що це виглядатиме погано з «зовнішньої точки зору»: адже навіщо бути лідером чи керівником, якщо не можна взяти це під свій контроль.

Заздрість: за інших обставин вони, можливо, підтримали б служіння, але вони віддані іншій організації і вважають, що успіх служіння забирає частину успіху того, чого прагнуть вони самі. Справа не в тому, щоб зробити найкраще, а в тому, щоб саме вони та їхня організація зробили найкраще. Іноді в робочому середовищі вище керівництво може мимоволі сприяти цьому, зосереджуючись на індивідуальних результатах, нехтуючи командною роботою та підтримкою інших груп. Хтось може вважати, що це «виглядатиме» не дуже добре, адже якщо інша група виконуватиме все те, що роблять вони, люди можуть повернутися й запитати, чим же ти займаєшся.

Протилежні цілі: В основі справи може лежати те, що служіння переконує людей рухатися в певному напрямку, вірити чи діяти певним чином, а хтось може принципово противитися цьому. Хтось може вважати, що це «виглядатиме погано», оскільки у цьому випадку ваш начальник, керівник чи цар хоче, щоб ви були лояльними й рухалися в певному напрямку, а ви терпите, коли хтось інший діє всупереч цьому.

У випадку Амасії, можливо, мали місце всі три причини, з особливим акцентом на третій. Сьогодні, коли хтось виступає проти чогось доброго, що робите ви або ваша група, варто спробувати зрозуміти, чому. Можливо, це тому, що у вас просто погана ідея, і ви про це не знаєте. Це може бути правдою, а може й ні, хоча вони завжди скажуть вам саме це, якщо їм надати таку можливість. Але також врахуйте, що опір може бути викликаний однією з цих трьох причин; замість того, щоб інстинктивно реагувати на опір, краще відповісти розсудливо. Можливо, вам вдасться заспокоїти їх, налагодити з ними співпрацю або ж знайти союзників, які стоять над ними.

Питання: Яке значення мають дозрілі літні плоди в Ам 8:1-2?

Відповідь: Це показує, що, подібно до літніх плодів, ізраїльтяни були готові до суду. Це символізує повний цикл від зростання до його результатів. В івриті слово, що означає стиглі плоди / літні плоди (qayis), звучить як вираз «час настав» (qes). Або це можуть бути перестиглі, гнилі плоди.

Загалом люди забувають, що Бог має гостре відчуття часу.

Зокрема, час, коли ще можна було уникнути суду, добігав кінця.

Наші гріхи мають «термін придатності», який Бог тимчасово допускає на деякий час, але цей термін вже майже закінчився.

Питання: У Ам 8:5, у чому тут полягав гріх, адже вони дотримувалися Закону?

Відповідь: У відповіді слід врахувати два моменти.

Часткова покірність: Бог прагне не лише дотримання деяких обрядів, а й порушення інших законів шляхом обману та гноблення інших, як про це також йдеться в Посланні Якова 2:10–11.

Внутрішня покірність: Бог хоче не лише зовнішніх вчинків, а й внутрішньої покірності серця.

Зовні вони дотримувалися свят Нового Місяця, хоча в душі не могли дочекатися, коли вони закінчаться. Хоча вони були релігійними, вони користувалися нечесними вагами, гнобили та купували бідних. Навіть сьогодні не слід дивуватися, що деякі нечестиві люди, далекі від Бога, все ще залишаються релігійними.

Питання: У Амоса 8:9 сказано: «Коли ж сонце зайде опівдні?»

Відповідь: Існують дві точки зору, і відповідь можна розглядати як подвійне виконання.

Негайне: Згідно з Ассирійськими хроніками, 15 червня 763 р. до н. е. під час повстання в ассирійському місті Ашшурі відбулося сонячне затемнення. (Ашшур розташований на відстані від 500 до 600 миль від Єрусалима.) Це може стосуватися двох затемнень: 784 р. до н. е. та 763 р. до н. е. Амос 8:9 слід розуміти як негайне, а не в контексті кінця часів.

Кінець часів: у Амоса 8:9 сказано, що це станеться «в той день». Цей день — це День Господній, який настав, коли Господь прийшов уперше. Сонце зайшло посеред дня, коли Ісуса розіп’яли на хресті. День Господній — це також час, коли Ісус повернеться, і тоді сонце знову зайде.

Питання: У Амос 8:10, коли вони будуть оплакувати, як єдиного сина?

Відповідь: Це станеться, коли євреї масово навернуться до Христа в кінці часів. Про це також йдеться в Захарії 12:10.

Питання: Як, згідно з Амоса 8:11, настане голод на слухання Божого слова?

Відповідь: У відповіді слід врахувати чотири моменти.

1. Люди можуть відмовитися слідувати за Богом, і Бог дозволяє їм згодом покаятися та піти за Ним.

2. Однак, коли людина достатньо довго відмовляється слухати істину, яку дав їй Бог, настає час, коли вона майже нічого не чутиме зі Слова Божого. Деякі люди називають цей процес «судовим очерствінням», і в цьому очерствінні беруть участь як сама людина, так і Бог. Якщо люди не хочуть слідувати за Богом, Господь не зобов’язаний давати їм Своє Слово. Насправді, у Судний день для них може бути краще знати якомога менше, якщо вони все одно вирішили відкинути Бога.

3. Звісно, настає остаточний момент — смерть, коли других шансів уже не буде.

4. Для народу також настає час, коли Боже Слово стає рідкісним серед них. Настає також час, коли група розсіюється, а їхня ідентичність як народу втрачається.

Питання: Чи стосуються Ам 8:11-12 Ізраїлю чи всіх народів?

Відповідь: Ці вірші безпосередньо стосуються ізраїльтян та їхніх нащадків-мішаного походження — самаритян. Однак загальний принцип все ж таки стосується й інших народів.

Питання: Чому в Ам 8:12 вони шукають Слово Господнє і не знаходять його, коли в Мт 7:7-8 сказано, що кожен, хто просить, отримує, а хто шукає, знаходить?

Відповідь: Спочатку те, що не є відповіддю, а потім сама відповідь.

Не відповідь: Ісус виголосив ці слова через століття після Амоса, і в часи Нового Завіту ситуація була іншою, ніж раніше. Крім того, безпосередньо перед приходом Ісуса був 400-річний період мовчання, коли не було дано жодного Писання. Нарешті, знання, яке дав нам Ісус, не було доступне навіть благочестивим людям, що жили до Нього. Але хоча ці три твердження є правдивими, вони не враховують вічну істину та застереження, які є головною думкою Амоса 8:12-14.

Відповідь: Існує два рівні відповіді.

Зокрема, Амос 8:12–14 стосувався тих (переважно самаритян) у землі [Ізраїлю], хто поклонявся як ідолам північного царства, так і Богу. Доки вони намагалися слідувати за обома, вони не могли знайти Слово Боже.

У загальному сенсі Амос 8:12-14 є попередженням для всіх людей. Матвія 7:7-8 не означає просити просто кого-небудь; це означає, що ви повинні просити Єдиного Істинного Бога. Якщо ви хочете поєднати Божу істину з неправдою ідолів та інших релігій, ви зазнаєте голоду істини, а не її сповнення. Ви повинні шукати Бога всім своїм серцем, а не так, щоб частина вашого серця шукала Бога, а частина — ідолів.

Питання: Яке значення мають ці вірші в Амоса 9:1-4?

Відповідь: Ви можете втікати, але не зможете сховатися від Божого гніву. Бог не просто допускає це руйнування; Він керує ним! Якщо хтось втече до храму чи до свого дому, щоб сховатися, посланці гніву будуть біля одвірків і зламають їх. Якщо хтось втече кудись інде, Божий гнів все одно наздожене його. Навіть якщо хтось належить до Божого обраного народу, це його не врятує.

Гора Кармель, ймовірно, згадується тому, що там, переважно на західному схилі, є тисячі вапнякових печер, де втікач міг би сховатися. Вершина гори густо вкрита лісом, і там теж можна спробувати сховатися.

Питання: Чи спричиняє Бог фізичне зло (Ам. 9:3)?

Відповідь: Івритське (як і англійське) слово, що означає «зло», позначає два види речей.

Моральне зло — це нечестивість, і хоча Бог дозволяє його, Він безпосередньо його не спричиняє.

Фізичне зло — це шкода або смерть, і іноді Бог безпосередньо спричиняє це.

Питання: У Ам 9:7, у чому євреї були подібні до ефіопів?

Відповідь: Так само, як два будинки можуть бути однаковими, за винятком кольору фарби, ми всі однакові для Бога, оскільки наш «колір фарби» не має для Нього значення.

Питання: Чи свідчить Ам 9:7 про те, що єврейський народ був чорношкірим?

Відповідь: Ні, хіба що колір шкіри — це єдиний спосіб, яким Бог розрізняє людей. Народи Близького Сходу були кавказькими. Єгиптяни були переважно кавказькими, з деякою домішкою чорної крові. Однак у Стародавньому Єгипті єгиптян з рудим волоссям вважали потворними, і вони голили голови. Як би вони могли мати руде волосся, якби всі були чорношкірими…?

Бог використав приклад народу, який фізично виглядав зовсім інакше, щоб донести думку, що під шкірою ми всі однакові для Бога. Галатів 3:28 також показує, що ми всі є синами Божими, незалежно від нашої раси чи статі. У ранній церкві люди від Ефіопії до Росії та Франції всі однодушно поклонялися Богу, як свідчить Іриней Ліонський (182–188 рр. н. е.) у праці «Проти єресей», книга 1, розд. 10.2, с. 331

Питання: У Амоса 9:7, де знаходилися Кафтор і Кір?

Відповідь: Кафтор був прабатьківщиною філістимлян до того, як вони прибули на південний схід Палестини. Кір був прабатьківщиною арамеїв до того, як вони прибули на територію сучасної Сирії. Ми не знаємо напевно, де саме знаходилися ці місця. Однак філістимляни були народом з Егейського регіону, і вважається, що вони, ймовірно, походили з острова Крит.

Питання: Чому в Ам 9:11-15 послання надії йде одразу після такого гнівного пророцтва?

Відповідь: Багато інших пророків також завершують свої пророцтва оптимістичною нотою щодо майбутнього принаймні для решти народу. З першої половини 9-го розділу можна було б подумати, що Бог остаточно відвернувся від ізраїльтян, аж доки вони не будуть знищені назавжди. Але Амос 9:11-15 показує, що це не так; Бог і досі має чудовий план для їхніх нащадків у майбутніх поколіннях у часи тисячоліття та після нього.

Питання: У Амоса 9:12, коли євреї заволоділи рештою Едома?

Відповідь: Тут йдеться не лише про землю, а й про народ. Приблизно у 130/125 р. до н. е. цар Іоанн Гіркан змусив едомлян асимілюватися з євреями. Ірод Великий був едомлянином. Але не лише Едом; до Божого народу входитимуть язичники загалом. Яків, брат Господній, підняв це питання, цитуючи Амоса 9:11-12, на Єрусалимському соборі в Діях 15:1-20.

Питання: Які найдавніші рукописи книги Амоса збереглися до наших днів?

A: Сувої Мертвого моря: (бл. 1 р. до н. е.) Серед сувоїв Мертвого моря є три примірники книги Амоса, позначені як 4Q78 (=4QXIIc), 4Q82 (=4QXIIg) та 5Q4 (=5QAmos).

4Q78 містить Амоса 2:11–16; 3:1–15; 4:1–2; 6:13–14; 7:1–4, 7–9, 12–16

4Q82 містить Амоса 1:3–15; 2:1, 7–9, 15–16; 3:1–2; 4:4–9; 5:1–2, 9–18; 6:1–4, 6–14; 7:1, 7–12, 14–17; 8:1–5, 11–14; 9:1, 6, 14–15

5Q4 містить Амоса 1:3-5.

Однак у книзі «Перекладені Сувої Мертвого моря» (The Dead Sea Scrolls Translated), на стор. 479, зазначено, що 4Q82 (4QXIIg) з малих пророків містить уривки з книг Осії та Нахума, але про Амоса там не згадується. Крім того, у книзі «Значення Сувоїв Мертвого моря» (The Meaning of the Dead Sea Scrolls) для Амоса наводяться лише 5:26–27; 8:11 та 9:11.

Нахаль-Хевер — це печера поблизу Ен-Геди, в якій знайдено фрагмент книг малих пророків грецькою мовою (8 Hev XIIgr). Він був написаний між 50 р. до н. е. та 50 р. н. е. Його сховали під час повстання Бар-Кохби проти Риму. Це перероблена версія Септуагінти, створена в Юдеї, яка майже повністю збігається з масоретським текстом.

Сувій Малих пророків з Ваді Мураббаат (Mur XII) датується приблизно 132 роком н. е. Він містить Амоса 1:5–15; 2:1; 6:1?; 7:3–17; 8:3–7, 11–14; 9:1–15.

Загалом у Сувоях Мертвого моря, Нахаль-Хевері та Ваді-Мураббаат збереглися такі вірші книги Амоса: Амос 1:3–15; 2:1, 7–9, 11–16; 3:1–15; 4:1–2, 4–9; 5:1–2, 9–18; 6:1–4, 6–14; 7:1–4, 7–17; 8:1–5, 11–14; 9:1, 6, 14–15.

Християнські рукописи Біблії, що датуються приблизно 350 роком н. е., містять Старий Завіт, включаючи книгу Амоса. Два з них — це Ватиканус (325–350 рр. н. е.) та Александринус (близько 450 р. н. е.), де книги дванадцяти малих пророків розміщені перед книгою Ісаї. Книга Амоса є повною як у Ватиканусі, так і в Александринусі.

Осія, Амос і Міхей ніколи не були присутні в «Синайському» рукописі (340–350 рр. н. е.).

Питання: Які ранні автори посилалися на Амоса?

Відповідь: Донікейські автори, які посилалися або натякали на вірші з книги Амоса, це:

Юстин Мученик (бл. 138–165 рр. н. е.) у своєму «Діалозі з євреєм Трифоном», розд. 22, с. 205, цитує Амоса 5:18–6:7 як твір Амоса.

Мелітон Сардський (170–177/180 рр. н. е.) (побічно) згадує «Старий Завіт» і перелічує книги. Він не перелічує дванадцять малих пророків окремо, а називає їх «Дванадцятьма». Фрагмент 4 з «Книги витягів», т. 8, с. 759

Іриней Ліонський (182–188 рр. н. е.) також посилається на Амоса 1:2; 5:25, 26; 8:9, 10; 9:11–12.

Климент Олександрійський (193–217/220 рр. н. е.)

Тертуліан (198–220 рр. н. е.)

Іполит (222–235/6 рр. н. е.)

Оріген (240 р. н. е.) «Бо чому ви прагнете Дня Господнього? Адже це темрява, а не світло, — каже пророк Амос» (див. Амос 5:18). Проповіді на Єремію, Проповідь 12, розд. 10.1, с. 123 (грецькою)

Новатіан (250/254–256/7 рр. н. е.)

Кіпріан Карфагенський (248–258 р. н. е.)

Адамантій (бл. 300 р. н. е.) цитує Амоса 5:8 як слова пророка. «Діалог про істинну віру», 5-та частина, розд. 18b, с. 172.

Методій Олімпський і Патарський (270–311/312 рр. н. е.)

Лактанцій (бл. 303–бл. 325 р. н. е.)

Після Нікейського собору (325 р. н. е.):

Атанасій Олександрійський (367 р. н. е.) (Можна припустити, оскільки згадує дванадцять пророків) «Отже, у Старому Завіті є двадцять дві книги; … потім Пророки, причому дванадцять вважаються однією книгою…». Атанасій, «Пасхальний лист» 39, розд. 4, с. 552.

Єронім (373–420 рр. н. е.) розглядає книги Старого Завіту. Він конкретно згадує «Буття», «Вихід», «Левит», «Числа», «Повторення Закону», П’ятикнижжя, «Йова», «Ісус, син Наве» [Йошуа], «Суддів», «Рут», «Самуїла» та «Царів» (2 книги), дванадцять пророків: Осію, Йоіла, Амоса, Овадію, Йону, Міхея, Нахума, Авакума, Софонії, Аггея, Захарії, Малахії, Ісаї, Єремії, Єзекіїля, Даниїла, Естер, Ездри, Неємії. Лист 53, розд. 7–8, с. 99–101.

Після Нікейського собору з’явилися й інші автори.

Питання: Які є відмінності у перекладі книги Амоса між гебрейським текстом та грецькою Септуагінтою?

Відповідь: Септуагінта налічує приблизно 3 219 слів грецькою мовою. Якщо зосередитися на 5-му розділі (489 грецьких слів), то першим варіантом є масоретський текст, другим — грецька Септуагінта, якщо не вказано інше.

Ам 3:9 «Ашдод» (Масоретський текст) проти «Ассирія» (Септуагінта)

Ам 5:1 «слово» проти «слово Господнє»

Ам 5:1 «плач/панегірик, який я піднімаю проти вас» проти «який я підношу проти вас, плач/панегірик»

Ам 5:1-2 «О, доме Ізраїлю! Діва Ізраїлю впала і більше не підніметься; вона лежить покинута на своїй землі; немає нікого, хто б її підняв» проти «Дім Ізраїлю впав; він більше не підніметься. Діва Ізраїлю впала на своїй землі; немає нікого, хто б її підняв».

Ам 5:4,6 «і жити» проти «і ви будете жити»

Ам 5:5 «Гільгал» проти «Галгала»

Ам 5:5 «Беер-Шева» проти «колодязь клятви» (назва міста Беер-Шева означає «колодязь клятви»)

Ам 5:6 «Він не спалахне, як вогонь, у домі Йосипа й не поглине його, і ніхто не загасить його для Бетела» проти «щоб дім Йосипа не спалахнув, як вогонь, і не поглинув його, і не було нікого, хто б загасив його для дому Ізраїля».

Ам 5:7 «Він покинув тих, хто перетворює справедливість і праведність на полин на землі» проти «[Це Він], що вершить суд на висотах [вгорі], і Він встановив справедливість на землі»

Ам 5:8 «Той, хто створив Плеяди та Оріон» (сузір’я на небі) проти «Той, хто створив усе і змінює [це]»

Ам 5:9 «що викликає руйнування, яке спалахує проти сильних» проти «що насилає руйнування на силу»

Ам 5:9 «руйнування насувається на твердиню» проти «і приносить лихо на твердиню».

Ам 5:10 «зневажають того, хто говорить правду» проти «ненавидять святе слово».

Ам 5:11 «ваше зневаження бідних» проти «вони били бідних кулаками»

Ам 5:15 «Ненавидьте зло і любіть добро» проти «Ми ненавиділи зло і любили добро»

Ам 5:17 «у всіх виноградниках» проти «на всіх дорогах»

Ам 5:18 «ті, хто прагне» проти «ви, хто прагнете»

Ам 5:18 «це» проти «цей день Господній»

Ам 5:18 «День Господній — це темрява» проти «а це темрява»

Ам 5:20 «світло в ньому» проти «світло»

Ам 5:21 «зневажаю ваші свята» проти «відкидаю ваші свята»

Ам 5:21 «не маю вподобання у ваших урочистих зібраннях» проти «не відчуваю запаху [ваших] хлібних жертв на ваших загальних зборах».

Ам 5:22 «Я не буду задоволений» проти «Я не прийму їх»

Ам 5:23 «струнні інструменти» проти «інструменти»

Ам 5:24 «води… вічно течучий потік» проти «вода… непереборний потік»

Ам 5:25 «жертви та хлібні приношення» проти «жертви та приношення»

Ам 5:25 «Сорок років у пустелі, о доме Ізраїлю?» проти «О доме Ізраїлю, сорок років у пустелі?»

Ам 5:26 «Так, ви несли намет вашого царя та Кіюн/Кайван, ваші образи, зірку ваших богів…» проти «Так, ви взяли скинію Молоха та зірку вашого бога Раефана/Рефана, їхні образи…»

Ам 5:27 «Тому» проти «І»

Ам 8:1 «сказав» (Масоретський текст, Септуагінта) проти «сказав мені» (сирійський текст, коментар Теодора Мопсуестійського до книги Амоса, розд. 8, с. 164)

Ам 8:8 «розливається, як світло» (Масоретський текст) проти «розливається, як річка [Ніл]» (деякі гебрейські рукописи, Септуагінта, Таргум, сирійський переклад, Вульгата)

Ам 9:12а «Едом» проти «людство/люди»

Ам 9:12б «носять моє ім’я» (Масоретський текст) проти «носять моє ім’я, можуть шукати Господа» (Септуагінта)

Бібліографія до цього питання: переклад з івриту взято з «Literal Translation» Джея П. Гріна, а переклад Септуагінти — з перекладу сера Ланселота К.Л. Брентона «The Septuagint: Greek and English». Також використовувалися «The Expositor's Bible Commentary» та примітки в Бібліях NASB, NIV, NKJV та NRSV.

Якщо не вказано інше, цитати з Писання взято з «Святої Біблії», Berean Standard Bible (BSB), яка є у відкритому доступі: https://berean.bible