< Запитання щодо Біблії з книги Міхея

Питання: У книзі Міхея, у чому полягає головна ідея цієї книги?

Відповідь: Як і багато інших малих пророчих книг, книга Міхея звертається насамперед до бунтівників, які, як сподіваються автори, змінять своє життя і покаються. У ній розглядаються два питання: де ми зараз і куди можемо рухатися далі?

Питання: У чому полягають подібності між книгою Міхея та книгою Ісаї?

Відповідь: Міхей та Ісая жили в один час, і цілком можливо, що вони знали один одного та слухали один одного. Хоча точних цитат немає, існує чимало схожостей у виразах та думках.

Книга Міхея налічує 105 віршів, отже, на кожні 7 віршів припадає одна паралель. Для порівняння: у Книзі Об’явлення на кожні 5 віршів припадає одна паралель з рештою Біблії.

Натомість ось коротший перелік паралелей з Єремією.

Питання: У Міх 1, коли була написана ця книга?

Відповідь: Оскільки Міхей згадує місто Самарію, а це місто існувало приблизно з 880 р. до н. е., книга Міхея мала бути написана після цього часу. Оскільки Самарія була зруйнована в 722 р. до н. е., принаймні частина книги Міхея була написана до цього часу. Міхей жив приблизно в той самий час, що й Ісая. Міхей 3:12 було процитовано століттям пізніше, за часів Єремії, у Єремії 26:18. Міхей зазначає, що його книга була написана за часів трьох царів, що дозволяє датувати її між 750/740 та 687/686 рр. до н. е.

Питання: Чи може Міхей з Міх. 1:1 бути тим самим Міхаєм, який пророкував Ахаву в 1 Цар. 22:8?

Відповідь: Ні. Хоча «Міхей» є скороченою формою імені «Міхая», Міхай пророкував приблизно у 854 р. до н. е., тоді як Міхей, про якого йдеться тут, жив понад сто років пізніше.

Питання: У Міх 1:1, де знаходилося Морашет?

Відповідь: Рідне місто Міхи знаходилося приблизно за 40 кілометрів, або 25 миль, на південний захід від Єрусалима. Ми не знаємо точно, де саме було це невелике селище, але, судячи з напрямку, воно розташовувалося неподалік від філістимського міста Гат.

Питання: Чому в Міх. 1:1 згадується місто Самарія, якщо самаряни з’явилися лише століттям пізніше, після вигнання?

Відповідь: Хоча самаряни з’явилися лише після вигнання, місто Самарія існувало ще до них. Місто Самарія було столицею північного царства Ізраїлю з часів Омрі, який збудував його близько 880 р. до н. е. (1 Царів 16:24).

Питання: Як у Міх. 1:2 Бог є свідком проти деяких людей?

Відповідь: Бог бачить усе і знає все. Як суддя людства, Бог є свідком того, що говорять і роблять злі люди. Однак цей вірш наголошує на тому, що Бог є свідком проти них. Люди, які чинять зло, воліли б, щоб Бог не знав про їхні вчинки. Хоча текст Септуагінти можна перекласти як «свідок серед» або «свідок проти», контекст вказує на те, що Бог є свідком проти гріха.

Постає питання: проти кого Бог є свідком? Наступні вірші говорять лише про Юду та Самарію. Якщо Бог не звинувачує всі народи, то Він звинувачує Юду та Самарію, і всі народи мають це почути та звернути на це увагу.

Питання: У Міх. 1:4 сказано, що гори розтануть і розколяться. Коли це станеться?

Відповідь: Це, а також те, про що йдеться в Міхея 4, відбудеться в останні дні. У Захарії 14 детальніше описано, як Оливна гора розколеться навпіл.

Питання: У Міх 1:5, чому Міхей називає їхній гріх «порушенням Якова»?

Відповідь: Як ми бачимо в Міхея 1:10–15, Міхей дуже конкретний у своїх термінах і виразах. Міхей використовує ім’я «Яків», щоб нагадати їм про їхнє походження та про те, ким вони є. Часто, коли докоряють комусь за гріх, добре нагадати цій людині, хто вона є і звідки вона походить. Докір може бути гучним і суворим; але докір може бути й тихим та вдумливим.

Питання: Як у Міх. 1:6 Самарія мала стати подібною до купи на полі та насаджень виноградника?

Відповідь: Ці метафори є наочними нагадуваннями про раніше прибрані відходи та непотрібні матеріали. Для християн 2 Тимофія 2:20-21 та 2 Петра 1:8 є нагадуванням про те, що нам слід дбати про те, щоб наша непокора не зробила нас непотрібними.

Питання: Чи шанує Бог, як зазначено в Міх. 1:7, приношення, зроблені Йому з грошей, здобутих нечесним шляхом?

Відповідь: Бог вільний чинити з грошима, здобутими нечесним шляхом, як Він забажає. Однак ми ніколи не повинні давати Богові наші нечесно здобуті кошти, а з іншого боку, ми взагалі не повинні мати таких коштів. Бог хоче, щоб ми давали Йому плоди нашої чесної, доброчесної праці. Навіть Давид у 2 Самуїла 24:24 не хотів приносити Господу жертву, яка б нічого йому не коштувала. Давид наполягав на тому, щоб заплатити Арауні за те, що він збирався принести в жертву. У Євангелії від Марка 12:41-44 Ісус похвалив щедрість вдови, яка пожертвувала все, що мала. Гроші, отримані аморальними чи незаконними засобами або шляхом експлуатації інших, не можуть бути приємними для Бога.

Питання: Яке значення має поєднання шакала та сови в Міхея 1:8-9? Як це пов’язано з Міхеєм?

Відповідь: Обидва — це тварини, які рухаються (і видають звуки) вночі. Їхні звуки можуть лякати, але їх не видно. Можливо, подібним чином Міхей буде оплакувати їх, незалежно від того, бачать вони його чи ні. Так само Бог попереджає їх про їхній гріх, і вони повинні прислухатися, навіть якщо вони не бачать Його або наслідків свого гріха — поки що.

Питання: У Міх. 1:9; 2:10 та Єр. 30:12, 15, коли духовні рани людей стають невиліковними для Бога?

Відповідь: Для деяких людей покаятися в одних гріхах здається легше, ніж в інших. Хоча Бог є Всемогутнім, є певні речі, яких Він вирішує не робити. Коли хтось не хоче, щоб Бог зцілив його від зла, і відкидає Бога, Бог не зобов’язаний нав’язувати йому те, чого той не бажає. У такому випадку рана є невиліковною, як зазначено в Осії 5:13.

Питання: Чому в Міхея 1:10-14 цей пророк використовує гру слів у такій серйозній ситуації?

В: Ці гра слів — це не гумор, а літературний прийом у стародавній єврейській поезії. Було добре, щоб пророцтва передавалися у формі, яку легко запам’ятати, адже люди згадували б ці слова, коли пророцтво збувалося. Міхей не був винятком, адже коли Бог уперше дав Єремії видіння, Він зробив це у формі каламбуру.

Хоча це, притчі та повторювані вислови можуть слугувати засобом запам’ятовування, сказати, що це лише засіб запам’ятовування, — це занадто спрощено. Щоразу, коли люди чули назви цих знайомих міст, вони згадували цей вірш і пам’ятали про майбутній суд. Крім того, йшлося не просто про те, що суд спіткає сільську місцевість загалом, а про те, що ці конкретні міста (а також інші) зазнають його наслідків.

Питання: Як пов’язані між собою Міх 1:10а та 1:15б, і яке їхнє значення?

Відповідь: Міхей 1:10а не є оригінальним текстом Міхея. Він цитує 2 Самуїла 1:20, де Саул і Йонатан були вбиті філістимлянами. Міхей 1:15б згадує Адуллам, де Давид ховався від Саула в печері (1 Самуїла 22:1). Ці уривки наведені у зворотному хронологічному порядку.

Питання: Як у Міхея 1:13 певний гріх порівнюється з наказом «запрягати коней у колісницю»?

Відповідь: Деякі гріхи, коли їх скоїш, фактично залишаються у минулому. Інші гріхи викликають сильнішу залежність і розростаються, наче рак. А ще інші гріхи можна назвати «гріхами-трамплінами». Так само, як марихуана може бути «наркотиком-початком» на шляху до більш важких наркотиків, деякі гріхи руйнують бар’єри або дають людині можливість скоїти ще більше гріхів. Наприклад, крадіжка та отримані від неї гроші можуть дати людині можливість напитися, заплатити повії, вживати наркотики чи робити інші речі. Деякі гріхи — це саме те саме, що запрягати коней у колісницю.

Лахіш був великим містом у Шефелі, низовині Юдеї, і славився своїми стайнями коней. У Повторенні Закону 17:16–17 сказано, що цар не повинен збирати велику кількість коней чи дружин. Однак, починаючи з Соломона, царі Ізраїлю та Юдеї мали великі стада. Але коні відіграють більшу роль у наступальних військових діях, а під час оборони міста їхнє значення зменшується. Сеннахірим так пишався тим, що захопив це місто, що наказав викарбувати рельєфне зображення цього на своєму палаці в Ніневії. Однак зображення Єрусалима там ніколи не було.

Питання: Чому в Міх. 1:16 вони голили голови на знак жалоби?

Відповідь: Вони оплакували не втрату своїх будинків чи багатства, а своїх власних дітей, які або загинули, або були відведені в рабство і яких більше ніколи не бачили.

Питання: У Міх. 1:16 сказано, що вони стануть лисими, як орел. Чи були в Палестині білоголові орли?

Відповідь: У Палестині не було птахів того виду, який ми називаємо «лисим орлом», оскільки ці птахи мешкають у Північній Америці. У Міхея 1:16 сказано: «зробіть себе лисими, як орел», а гебрейське слово, що означає «орел», може також означати «стерв’ятник».

Чорні грифи, яких також називають скопами, мали лису голову та шию, як і багато інших птахів, що харчуються мертвими тваринами.

Орли-гієри, яких також називають єгипетськими грифами, теж мають лису голову та жовте пір’я на шиї.

Грифон-стерв’ятник, якого також просто називають орлом, має шию, що або лиса, або дуже тонко вкрита білим пухом.

Два справжні орли, що мешкають у Палестині, — імператорський орел та беркут — не мають лисих голів чи шиї.

Лисина запобігає злипанню пір’я внаслідок згущення крові, коли птах занурюється головою вперед у нутрощі мертвої тварини.

Питання: Що в Міх. 2:1 є значущим у тому, що вони замишляли зло на своїх ліжках?

Відповідь: Люди не лише чинили зло, коли потрапляли в спокусливі ситуації, і не лише вчиняли навмисне зло, але навіть не спали вночі у своїх ліжках, замислюючись над тим, як чинити зло. Можливо, саме це є однією з причин, чому у Псалмі 4:4 людям наказується: «На своєму ліжку досліджуй своє серце й будь спокійним» (Біблія «Berean Standard»).

Питання: Як у Міх. 2:1–2 люди можуть сьогодні планувати фінансове зло?

Відповідь: У Міхея 2:2, 4, 9 конкретно йдеться про захоплення полів, обману чоловіків і жінок щодо їхніх будинків та передачу полів зрадникам. Сьогодні це також може включати заволодіння інвестиціями, заощадженнями та пенсійними накопиченнями людей — як незаконними, так і законними, але безпринципними засобами.

Ось простий приклад. Уявіть собі безсовісну інвестиційну компанію, яка має 8 фондів, і кожен із них вкладає всі свої кошти в інвестиції, ризиковані нарівні з Лас-Вегасом. Шанси отримати 48% прибутковості становили 50%, а шанси втратити все — 50%. У середньому половина фондів втрачала все і тихо зникала. Половина фондів заробляла 40% (решту 8% вони залишали собі на управлінські гонорари та премії). Тепер повторіть це ще два роки поспіль. У середньому один фонд мав би 40% річної прибутковості протягом трьох років поспіль, що виглядає як надзвичайно вражаючий результат. Ви ніколи не чуєте про інші фонди, які використовують майже таку саму стратегію, але зникають.

Більш реалістичним прикладом є одна служба інвестиційних бюлетенів, за якою я стежив кілька місяців. Коли вони говорили, що ціна акції підніметься, вона зазвичай і піднімалася — приблизно в третині випадків. Приблизно в третині випадків вона падала. І приблизно в третині випадків нічого не відбувалося. Отже, насправді дотримуватися їхніх порад було як кидати кості. Однак вони могли рекламувати свої «переможці», які вони правильно передбачили, і мовчати про інші дві третини.

Питання: Як у Міх. 2:2б людина може обдурити когось щодо його спадщини?

Відповідь: У часи Старого Завіту земля передавалася у спадок через рід. Навіть якщо землю продавали, вона мала повернутися до первісного власника в Рік Ювілею, який наставав кожні п’ятдесят років (Левит 25:10-13). Однак у той час Ізраїль та Юда були подібні до навколишніх народів і не дотримувалися цього. Вони порушували закон і назавжди утримували землю, яку не мали права утримувати. Сьогодні люди можуть безсовісно заволодівати майном через судову систему, якщо подають дорогі позови або мають фальшивих свідків.

Питання: У Міхея 2:3, що поганого в тому, щоб «ходити так гордо» або «ходити з піднятою головою»?

Відповідь: Гордість може свідчити про те, що ти покладаєшся більше на себе, а не на Бога. Вона може змусити тебе відчувати себе кращим за інших. Хтось колись сказав, що в англійській мові середньою літерою в словах «sin» (гріх) і «pride» (гордість) є «I» (я). Коли хтось цінує себе або свою власну важливість більше, ніж свою любов до Бога та інших, він порушує дві найважливіші заповіді, які дав Ісус.

Питання: Що, згідно з Міхей 2:3, можна сказати про людей, які стверджують, що Господь не гнівається і не має гніву?

В: Вони не розуміють ключового аспекту Божого характеру. Хіба вони ніколи не читали «Одкровення»? Хіба вони ніколи не читали книг Старого Завіту, крім «Пісні над Піснями», «Книги Рут» та «Книги Естер»? У кожній книзі Старого Завіту, крім цих трьох, згадується Божий гнів і лють. До речі, у кожній книзі Нового Завіту згадується Божий гнів і лють, за винятком таких: Послання до філіп’ян, 1 і 2 Послання до Тимофія, Послання до Тита, Послання до Філемона, 1 Послання Петра, 1, 2 і 3 Послання Івана. Ось неповний перелік посилань.

Бог — Бог ревнивий. Вихід 20:5; 34:14; Повторення Закону 4:24; 5:9; 6:15; Йошуа 24:19; Наум 1:2; Захарія 8:2; 1 Коринтян 10:22

Бог карає. Буття 3:14–19; 4:13; 15:14; Вихід 32:34; Левит 18:25; 26:18, 28; Повторення Закону 22:18; 1 Самуїл 15:2; 2 Самуїл 7:14; Йов 21:19; 37:13; Псалом 59:5; 89:32; 94:10; Ісая 10:12; 13:11; 24:21; 26:21; 27:1; Єремія 5:9,29; 6:15; 9:9,25; 11:22; 14:10; 21:14; 23:34; 27:8; Єзекіїль 5:8-10; Захарія 10:3; (мається на увазі) Софонія 3:15; Матвія 25:46; Діяння 7:7; 2 Коринтян 10:6; 1 Солунян 4:6; 2 Солунян 1:8-9; Євреїв 2:2; 10:29; 12:6; Юда 7; Об’явлення 17:1; покарати Вавилон Єремія 25:12

Бога не можна зневажати. Галатів 6:7

Бог мститься. Повторення Закону 32:35,43; 1 Самуїла 24:12; 2 Царів 9:7; Ісаї 1:24; 65:6; 66:6; Єремія 5:9,29; 9:9; 15:15; 51:6б,36; Римлянам 12:19; 2 Солунян 1:6; Євреїв 10:30; Об’явлення 6:10; Мається на увазі Псалом 79:12; 94:2; Плач Єремії 3:64

Бог має гнів. Вихід 15:7; 22:24; 32:10-12; Левит 10:6; Числа 11:33; 16:46; Повторення Закону 9:7-8,22; 11:17; 29:23,28; 1 Самуїл 28:18; 2 Царів 22:13, 17; 23:26; 1 Хронік 27:24; 2 Хронік 12:7, 12 (гнів відвернуто); 19:2, 10; 24:18; 28:11, 13; 29:8,10; 30:8; 32:25–26; 34:21,25; 36:16; Ездра 5:12; 8:22; 10:14; Неємія 13:18; Йов 14:13; 21:20,30; 32:2; Псалом 2:5,12; 21:9; 59:13; 78:31,38,49; 79:6; 89:46; 90:7,11; 95:11; 102:10; 106:23,40; 110:5; 124:3; Приповісті 11:4; Ісая 9:19; 10:6; 13:13; 14:6; 60:10; Єремія 7:29; 10:10; 18:20 (відвернути гнів); 21:5; 32:37; 50:13; Плач Єремії 3:1; Єзекіїль 7:12, 14, 19; 21:31; 38:19; Осія 5:10; 13:11; Амос 1:11; Наум 1:2; Авакум 3:2, 8; Софонія 1:15, 18; Захарія 7:12; 8:14; Матвія 3:7; Луки 3:7; 21:23; Івана 3:36; Римлян 1:18; 2:5; 9:22; Ефесян 2:3 (діти гніву); 5:6; Колосян 3:6; 1 Солунян 1:10; Євреїв 3:11; 4:3; Об’явлення 6:16-17; 11:18; 12:12; 14:8, 10, 19; 15:1, 7; 16:1, 19; 18:3; 19:15

Бог гнівається. Вихід 4:14; Числа 11:10; 12:9; 22:22; 25:3-4; 32:10; Повторення Закону 4:25; 6:15; 7:4; 9:18-19; 13:17; 29:20, 23–24, 27–28; 31:17, 29; 32:16, 21–22; Йошуа 7:1, 26; 23:16; Суддів 2:12, 14, 20; 3:8; 10:7; 2 Самуїла 6:7; 24:1; 1 Царів 11:9; 14:9,15; 15:30; 16:2,7,13,26,33; 21:22; 22:53; 2 Царів 13:3; 17:11,17-18; 21:6,15; 22:17; 23:19,26; 24:20; 1 Хроніки 13:10; 2 Хроніки 25:15; 33:6; 34:25; Ездра 9:14; Неємія 4:5; 9:5,13; Псалом 2:12; 6:1; 7:6,11; 21:9; 27:9; 38:3; 56:7; 69:24; 74:1; 76:7; 78:21,49,50; 79:5; 80:4; 85:3-5; 90:7,11; Еклезіаст 5:6; Ісая 1:4; 5:25; 9:12,17,21; 10:4-5,25; 12:1; 13:3,9,13; 42:25; 48:9 (Бог відкладає Свій гнів); 63:3,6; 65:3; 66:15; Єремія 3:12; 4:8,26; 12:3; 15:14; 17:4; 18:23; 21:5; 23:20; 25:37-38; 30:23; 32:37; 33:5; 36:7; 42:18; 44:3,6; 49:37; 51:45; 52:3; Плач Єремії 1:12; 2:1,3,6,21-22; 4:11,16; Єзекіїль 5:13,15; 7:3,8; 13:13; 20:8,21; 22:20; 25:14; 43:8; Даниїл 9:16; Осія 8:5; 11:9; Йона 3:9; Міхей 2:3; 5:15; Наум 1:6; Софонія 2:2-3; Захарія 10:3

Несхильний до гніву (але все ж гнівається). Йоіл 2:13б; Йона 4:2; Наум 1:3

Не гнівається вічно. Міхей 7:18

Бог знищує [у гніві] Буття 6:13 (потоп); 19:12-13 (Содом і Гоморра); Амос 6:11; 9:8; Овадія 8,15; Авакум 1:5-11; Агай 2:22; Малахія 1:3; 2:16; Марка 12:9; 1 Коринтян 3:17; 10:8; Якова 4:12; 2 Петра 2:4-9,12

Божий гнів. Даниїл 9:16

Боже обурення. Малахія 1:4

Бога можна розгнівати. Псалом 78:58; 106:29; Єремія 7:18-20; 8:19; 11:17; 25:6-7; 32:29-32; Єзекіїль 8:17; 16:26

Бога можна роздратувати до ревнощів. 1 Коринтян 10:22

Бог є найлюблячішою істотою у всесвіті, але Він також має найбільший гнів.

Питання: Як, згідно з Міхея 2:9, хтось може назавжди відібрати Божу славу у дитини?

Відповідь: У наших бажаннях, і навіть у тому, якими людьми ми стаємо, ми певною мірою взаємозалежні від тих, хто нас оточує.

Питання: Чому, згідно з Міхея 2:11, є доречним, щоб фальшиві пророки пророкували цьому народу про вино?

Відповідь: Такий пророк пророкував би і те, чого хотів народ, і те, що він отримає. Для пророцтва, яке народ із великим задоволенням сам би виконав, не був потрібен жоден надприродний дар. У 2 Тимофія 4:3 йдеться про людей, які мають «сверблячі вуха» і слухатимуть лише тих проповідників, які кажуть те, що вони хочуть почути.

Питання: Чому, згідно з Міхей 2:11, люди схильні вірити в те, що їм приємно?

Відповідь: Це загальна риса гріховної людської природи; люди мають спотворене уявлення про надію. Ми хочемо вірити в те, що, як ми сподіваємося, є правдою, і можемо обманювати самих себе. Люди прагнуть називати неприємні речі, які є майже певними, абсолютно непевними, а приємні речі, які є дуже непевними, — певними. Якщо порахувати, скільки разів у новинах хтось стверджував щось як факт, хоча не міг знати, чи це справді факт, то ця кількість виявилася б дуже великою.

Питання: У Міх. 2:12–13 не наводиться жодної причини для цих слів обітниці, що містяться в Міх. 1–2:10. Як ви гадаєте, чому Бог обіцяє це?

Відповідь: Це не має нічого спільного з самим народом як таким. Частково це стосується Бога, а частково — Божих стосунків із народом. Бог дав обіцянки Аврааму, Давиду та іншим, і Бог дотримається Своєї обіцянки незалежно від обставин. Але Бог також любить нащадків Авраама, і Він зробить це через Свою любов до них. Однак ніщо не вказує на те, що вони цього заслуговують.

Питання: У Міх. 2:12 та Іс. 34:6, де знаходиться Бозра?

Відповідь: Згідно з Амосом 1:12, вона знаходилася в Едомі. Бозра була столицею Едому; це сучасне місто Бусейра, яке розташоване за 25–30 миль на південь від Мертвого моря.

Питання: Чому в Міх 3:1-2 деякі правителі ненавидять добро і люблять зло?

Відповідь: Зло може полягати в діях злочинців, але зло може бути також політичним, юридичним та релігійним. Деякі лідери можуть бути «симбіонтами», усвідомлюючи, що їхня влада походить лише від несправедливого надання переваги одним над іншими.

Деякі люди чинять зло лише заради власної вигоди чи безпеки. Але це не обов’язково означає, що вони люблять зло. Інші ж прагнуть мати союзниками «хитромудрих» людей, про яких знають, що ті обходитимуть правила, коли це буде вигідно. А ще інші отримують особисте задоволення від того, що змушують праведних падати або бачать, як вони страждають.

Питання: Чи йдеться в Міх. 3:2–4 про справжній канібалізм?

Відповідь: Ні. Йдеться про пожирання душ людей заради грошей. Міхей використовує таку різку, яскраву мову, щоб передати глибину та впертість зла політичних, юридичних та релігійних лідерів.

Питання: Чи відмовляє Бог у Своєму благословенні тим, хто просить про нього, як зазначено в Міх. 3:4?

Відповідь: Часто так і буває. Треба запитати, чому люди просять Божого благословення. Коли люди прагнуть благословення близьких стосунків із Богом, водночас уникаючи близьких стосунків, що ґрунтуються на послуху Богові, вони не завжди отримують те, чого бажають. У Якова 4:3 йдеться про людей, які просять Бога, але не отримують, бо просять, щоб використати це для власних бажань.

Питання: Чому в Міх. 3:5-7, 11 Бог іноді дарує лише мовчання людям, які кажуть, що хочуть чути Його?

Відповідь: Лжепророки «проголошують мир, а самі гризуть зубами» (Міхей 3:5); тобто вони кусають інших, водночас промовляючи про мир. Єврейське слово «насак», що означає «жувати» або «кусати», може означати укус зубами, укус змії та відсотки за позику.

Питання: У Міх. 3:9, у чому полягає різниця між байдужістю до справедливості та зневагою до справедливості?

Відповідь: Спочатку трохи історичного контексту, а потім відповідь. Єврейське слово «зневажати», «та’аб», є дуже сильним і означає «відчувати огиду». Починаючи з 701 р. до н. е., керівництво в Єрусалимі було дуже слабким. Трохи більше ніж через сто років, у 597 р. до н. е., царя було вигнано, а Храм зруйновано у 586 р. до н. е.

Деякі лідери дбають про справедливість для всіх, навіть для тих, хто їх не підтримував. Іншим лідерам насправді байдуже, чи буде відновлено справедливість, аби вони отримали те, що їм потрібно. Можливо, вони воліють не думати про несправедливість. Ще інші вірять, що «мета виправдовує засоби», і будь-які засоби — справедливі чи ні — виправдані, аби отримати бажане. Дехто прагне чогось конкретного, наприклад, перемоги на виборах. Інші хочуть отримати все, що тільки можна, для себе та своїх відданих прихильників, і задоволення цих потреб ніколи не є достатнім, щоб вони могли сказати: «Тепер я можу зупинитися».

Питання: Які історичні приклади лідерів, що зневажали справедливість, наводяться в Міх. 3:9?

Відповідь: Виноградник Навота

Фальшиві декретали

Фальшиві декретали — це 100 листів, що встановлюють авторитет пап. У них Петро стверджує, що йому було надано владу очолювати Церкву Христову на землі. Петро передав цю владу наступному папі і так далі.

Більшість фальшивих декретал — це «псевдоісидоріанські» декретали, названі на честь людини, яка називала себе «Ісидором Меркатором» і, судячи з усього, написала їх у Франції та привезла до Меца (Франція) між 847 і 859 роками н. е. Вони нібито є листами пап та церковних соборів за період з 78 по 731 рік н. е. У них є багато плагіатованих цитат, але загалом стиль написання належить одній особі.

Очевидно, головним мотивом створення цих декреталів було забезпечення більшої незалежності місцевих єпископів шляхом проголошення, що вони підзвітні не митрополитам, синодам чи державі, а лише папі. Фальшиві декретали мали глибокий вплив, підносячи пап до становища, вищого за будь-кого іншого на цій землі.

Декретали використовувалися на соборах у Вормсі (868 р.), Кельні (887 р.), Меці (893 р.) та Трібурі (895 р.). Православна церква ніколи їх не визнавала, а на Заході їх було відкинуто як підробки приблизно в 1100 році н. е. Дві непереборні проблеми полягають у тому, що до 850 року н. е. ніхто про них навіть не чув, а також у тому, що вони містять чимало історичних анахронізмів, наприклад: «як могло статися, що папи цитували людей, які народилися вже після їхньої смерті?» Проте навіть у 1580 році католицький «Corpus Juris» використовував ці фальшиві декретали, щоб довести правильність католицизму. У 1628 році протестанту Давиду Блонделю все ще доводилося спростовувати ці підробки.

Характер деяких пап:

Чи слід нам приєднатися до папи Юлія II («Войовничий папа», 1503–1513) у його армії, захоплюючи, вбиваючи та грабуючи італійські міста, щоб розширити «Царство Боже», тобто Папську державу?

Наскільки поганими були деякі папи? Згідно з книгою Остіна «Тематична історія християнства», с. 148,

«Тоді [після 904 року] розпочалася так звана «порнократія», під час якої Теодора та її дві дочки, Теодора Молодша й Марозія, фактично контролювали Рим і саму церкву. Будучи спокусливими повіями, ці жінки продавали свої тіла за посади, титули та землі, що давало їм широку владу. Марозія мала позашлюбний роман із папою Сергієм III, від якого народився син, що згодом став папою Іоанном XI. Коли Марозія спробувала коронуватися імператрицею, її молодший син Альберік викрав і ув’язнив свою матір, ув’язнив свого зведеного брата, папу, і сам став імператором. Він правив з 932 по 954 рік, здійснюючи абсолютний контроль над папством. Після смерті Альберіка його син Октавіан був обраний папою Іоанном XII і виявився найогиднішим членом цієї розбещеної родини.

б. Правління Отто. У 962 році нечестивий Іоанн XII коронував німецького короля Отто I імператором Священної Римської імперії. Вважаючи, що знайшов союзника у розпусті, Іоанн незабаром виявив, що новий імператор — людина з характером, віддана справі відновлення гідності та честі папства. Коли Отто скликав синод для обговорення питання про усунення Іоанна, папа пригрозив усім відлученням від церкви, але вони все одно усунули його. Через три місяці Іоанн скликав ще один синод, який скасував рішення синоду Отто. Тому Отто вирішив силою позбавити папство його злого правителя.

... Наступні сорок два роки [після 1004 року] історії папства були сповнені запеклої конкуренції, кон’юнктурної посередності, духовної безсилості, пороків та корупції. Здавалося, що найнижчої точки було досягнуто з обранням розбещеного дванадцятирічного хлопчика, папи Бенедикта IX (1032–1045), який після ганебних розпусних вчинків та хаотичного управління продав святу тіару (тобто папський престол) тому, хто запропонував найвищу ціну. Він був відомий як Григорій VI (1045–1046)…»

Питання: Чому в Міх. 3:11–12 деякі люди, які ігнорують Бога, все одно покладаються на Нього, сподіваючись, що Він їх захистить?

Відповідь: Замість того, щоб покладатися на Господа, деякі намагаються перетворити Бога на свій образ.

Люди обманюють себе, коли вважають християнство лише страховкою від пожежі. Вони часто вважають Бога важливим, але не вважають важливим своє послух. В одній американській пісні співається: «Боже, благослови Америку», але на білборді було розміщено запитання: «Чи благословляє Америка Бога?»

Питання: Чому, на вашу думку, Міх. 4:1-3 майже ідентичний Іс. 2:2-4?

Відповідь: Це вказує на те, що йдеться про одну й ту саму подію. Буде не лише мир, але й відсутність загрози війни; не буде потреби в укріплених комплексах та містах. Незалежно від того, наскільки великим буде процвітання, його вистачить для всіх.

Питання: Хто є тією жінкою, що перебуває у скруті, у Міх 4:9–13?

Відповідь: Це алегорія народу Юдеї та Ізраїлю. Вона плаче через свою втрату. Це також нагадує жінку під час пологів, адже після вигнання ті, хто повернулися, відродили свою націю.

Питання: Чи вказує згадка про Вавилон у Міх 4:10 на те, що, якщо це не було натхненним Богом пророчим баченням майбутнього, книга Міхея була написана пізніше?

Відповідь: У відповіді слід врахувати два моменти.

1. Вавилон став домінуючою світовою державою лише майже через століття після руйнування Самарії.

2. Хоча це і є богонатхненне пророцтво, тут також присутні історичні факти. Відразу після того, як ассирійців було зупинено біля Єрусалима, вавилонський цар Меродах-Баладан відправив послів до Юдеї, щоб укласти союз. Цар Єзекія показав їм усе, про що йдеться в 2 Царів 20:12–15 та 2 Хронік 32:31. Бог використав Ісаю, щоб повідомити Єзекії, що народ буде вигнаний до Вавилону (2 Царів 20:16–18).

Підсумовуючи, візит вавилонян у поєднанні з публічним пророцтвом Ісаї в цей час вигнання Юдеї не робить Міхея анахронізмом.

Питання: Чому Міхей 4:11–13 є поетичною справедливістю для народів, що зібралися проти Єрусалима?

Відповідь: Вони зібралися, щоб пожирати й здобути військову здобич. Але у Бога були інші плани. У підсумку вони зібралися, щоб бути пожираними й стати військовою здобиччю.

Питання: Чому в Міх. 5:2 Міхей згадує саме «Ефрата»?

Відповідь: Існувало два Віфлеєми: один на півночі, а інший у Юдеї; Віфлеєм-Ефрата — це той Віфлеєм, що в Юдеї. Як зазначає Вальтер Кайзер у книзі «Складні вислови Біблії» (Hard Sayings of the Bible), с. 335–336: «Ефрата — це давніша назва Вифлеєма. Вона походить від слова “бути плідним”, і ця назва є найбільш доречною для місця народження того, хто принесе спасіння на землю». Вифлеєм називається Ефратом у Книзі Буття 35:19 та 48:7.

Крім того, одну з дружин Калеба звали Ефрат. Їхнім сином був Хур, сином Хура — Салма, і, як зазначено в 1-й книзі літописів 2:19, 50–51, саме Салма вважався родоначальником Вифлеєма.

Питання: Що дивного в згадці про Віфлеєм у Міхея 5:2?

Відповідь: Хоча Віфлеєм розташовувався лише за 5 або 6 миль на південний захід від Єрусалима, за своїм значенням він був далеко від нього. Це місто було настільки малим і незначним, що його навіть не згадували серед міст у 15-му розділі Книги Йошуа та 11-му розділі Книги Неємії. Оскільки Давид народився у Віфлеємі, його називали Містом Давида. Якби не це, про нього навряд чи хтось знав би, бо там майже нічого примітного не відбувалося.

Питання: У Міхея 5:2б, у якому сенсі походження правителя Ізраїлю є «від давніх-давен»?

Відповідь: У перекладі з івриту це буквально означає «дні незмірного часу». Ісус існував від віків минулих (Івана 1:1; 17:5; Євреїв 7:3). Ще до першої секунди часу Ісус уже був породжений Богом-Отцем.

Питання: Оскільки в Міх 5:2 у Масоретському тексті та Септуагінті йдеться про «тисячі», чому в Мт 2:6 сказано «правителі»?

Відповідь: Незалежно від того, що сказано в Міхея 5:2, саме це, як повідомляється, сказали Іроду священики та вчителі. Давайте розглянемо чотири моменти, які можуть пояснити, чому вони так сказали.

1) У Міхея 5:2 сказано: «Ти, Віфлеєме Ефрато, найменший серед тисяч Юди, — саме з тебе вийде Той, хто стане правителем в Ізраїлі…» (Дослівний переклад Гріна). Справа в тому, що, хоча Віфлеєм був невеликим за розміром, він стане великим за значенням.

2) Єврейське слово для позначення «тисяч» (у множині) у Міхея 5:2 — «алапім». Грецький еквівалент — «хіліасін». Єврейське слово для позначення правителів/володарів (у множині) — «аллупе». Грецький відповідник — «гегемосін». Хоча грецькі слова абсолютно різні, гебрейські слова дуже схожі, якщо не брати до уваги голосні. Старий Завіт спочатку писався без голосних; їх додали лише близько 700 року н. е. Це вказує на те, що вони читали не з грецької Септуагінти, а або з гебрейського, або з арамейського, або, можливо, з іншого грецького перекладу.

3) Ці слова промовили священики та вчителі Закону. Вони могли припуститися помилки або цитувати Іроду грецький переклад, відмінний від Септуагінти. Однак більш імовірно, що вони перекладали з івриту на арамейську чи грецьку мову усно, у міру того як говорили.

4) Насправді ж священики та вчителі Закону не припустилися помилки у передачі змісту: маленьке Віфлеєм НЕ є найменшим за значенням для правителя, який звідти прийде.

Питання: У Міх. 5:3, де пророкується, що Ізраїль буде покинутий до приходу Месії, як ви думаєте, чому Бог так вчинив?

Відповідь: Хоча Писання про це не згадує, це можна порівняти з драматургом, який задає темп розповіді, створюючи затишшя перед великою сценою.

Питання: Як ви вважаєте, чи є те, про що йдеться в Міх. 5:4-5а, обітницею, на яку ми можемо розраховувати вже сьогодні, чи це стосується лише того часу, коли ми потрапимо до неба?

Відповідь: Там згадується «земля», отже, це обіцянка, що сповнюється на землі. Хоча остаточно вона сповниться в Тисячолітті та в новому небі й новій землі, це обіцянка, на яку ми можемо покладатися певною мірою вже зараз. Сьогодні Бог забезпечує нас Своєю силою. У Міхея 5:5а сказано, що це буде нашим миром, і цим «Одним» є Ісус. Сьогодні ми маємо перебувати в Бозі та прославляти Його ім’я аж до кінців землі.

Питання: Чому в Міхея 5:5 сказано: «сім пастухів, навіть вісім вождів народу»?

Відповідь: Правителів на Близькому Сході часто називали пастухами. Цей літературний прийом поєднання чисел також зустрічається в Амоса 1:3, 6, 9, 11, 13; 2:1, 4, 6 та Приповістях 30:15, 18, 21, 29. Це означає, що точна кількість не має значення; важлива саме величина числа. Отже, на противагу відсутності благочестивих лідерів, або навіть лідерів взагалі, за часів Міхея, буде достатньо лідерів, щоб вести народ.

Питання: У Міх. 5:7, у чому народ Божий подібний до роси від Господа?

Відповідь: Роса не кидається в очі, але вона зволожує все навколо. У Палестині під час посушливого сезону роса була основним джерелом вологи для посівів. Роса не осідає вибірково лише на окремих місцях; вона осідає всюди. Як свідки перед світом, ми, можливо, не привертаємо до себе особливої уваги, але християни повинні бути всюди. Ми подібні до листа від Христа (2 Коринтян 3:3) — і для деяких людей це єдиний лист від Христа, який вони бачать.

Питання: Чому в Міх. 5:12 люди займаються чаклунством і заклинаннями, і як Міх. 5:12 пов’язаний із Міх. 5:11 та 5:13?

Відповідь: Дехто робить це, бо вважає, що це може спрацювати, а інші, можливо, не впевнені, але роблять це про всяк випадок і тому, що вважають, що це не зашкодить. Дехто хоче маніпулювати природою, духовними силами тощо, щоб домогтися свого. Ще однією причиною є відчуття контролю над надприродними силами. Деякі люди просять інших допомогти їм у досягненні певних цілей, таких як кохання або накладення прокляття на інших. Іноді люди, які приносять жертви ідолам або займаються окультизмом, нічого не хочуть, окрім того, щоб демони залишили їх у спокої. Вони бояться злісних сил.

Але ще гіршими за них є ті, хто робить це лише заради грошей, підбурюючи до цього інших людей.

Питання: Чому, на вашу думку, у Міхея 5:12 Бог так категорично виступає проти чаклунства та ворожіння?

Відповідь: По суті, це означає визнання того, що ви вірите в надприродне, визнання того, що вам потрібна допомога, і звернення до когось іншого, а не до Бога. Уявіть собі тижні перед випускним балом у школі, коли хлопець запрошує дівчину піти з ним. Як, на вашу думку, він почувався б, якби вона сказала: «Я дуже хочу піти на випускний бал, але мені немає з ким піти, і я воліла б піти з будь-ким іншим, аніж з тобою». Це, можливо, трохи схоже на те, що люди кажуть Богові, коли хочуть відмовитися від Його допомоги та захисту і замість цього йти за злими демонами.

Питання: Чому в Міх. 6:1–2 Міхей звертався до пагорбів і гір?

Відповідь: Це поетичне використання літературного прийому, який називається персоніфікацією. Бог закликав пагорби та гори як свідків Своєї вірності щодо ізраїльтян та їхньої невірності щодо Нього. До речі, Ісая, який жив у той самий час, використовував подібні літературні прийоми.

Питання: Як у Міх. 6:3 деякі люди втомлюються від релігії та втомлюються від Бога? У чому різниця?

Відповідь: Дехто вважає, що втомився від Бога, але не усвідомлює, що насправді втомився від релігії. Вони втомилися робити ті самі речі, які для них не мають сенсу, і не бачать жодних результатів. Але Бог каже, що навіть коли ми просимо у Нього чогось із сумнівом замість віри, ми нічого не отримаємо (Якова 1:6-7). Дехто насправді втомився від Бога, бо вважає, що послух Богу заважає їм отримувати те задоволення, якого вони насправді прагнуть. Вони не бачать, що багато Божих заповідей призначені не лише для Його слави, а й для нашого захисту та блага.

Питання: Що, згідно з Міхей 6:4-5, є ліком, коли ми відчуваємо втому від служіння Богу?

Відповідь: Наблизьтеся до Бога в молитві.

Згадайте, що Бог зробив для інших у минулому; читайте Його Слово.

Згадайте, що Бог зробив для вас.

Сплануйте, як відтепер знову почати краще служити Богові.

Питання: Що сказано в Міх. 6:6-8 про жертви в Старому Завіті?

В: Тут немає наказу припиняти приносити жертви. У відповіді слід врахувати п’ять моментів.

1. Автором цього поетичного уривка є Міхей, а не Бог.

2. Міхей також ніде не каже, що припинить свої жертви. Він і надалі буде схилятися перед Богом і приносити цілопалення.

3. Сам Міхей запитує, чи сподобаються Господу розкішні жертви, яких Бог не просив, такі як тисячі баранів, десять тисяч річок олії або людська жертва його первістка. Неявна відповідь, звичайно, — ні.

4. Дехто може не помітити, що Міхей тут говорить про пріоритети. Навіть найрозкішніші добровільні жертви, які тільки можна уявити, не так цінні для Бога, як чинити справедливо, любити милосердя та ходити смиренно перед Ним.

5. Безпосереднім історичним контекстом тут, ймовірно, є величезна жертва, яку приніс Єзекія (2 Хронік 30:24) і яка включала 1 000 биків та 7 000 овець. Міхей дещо «охолоджував» цю ситуацію. Хоч ця жертва й виглядала б вражаюче, Бог був би більше вражений тим, що весь народ слухняно ходив би з Ним, ніж цією зовнішньою демонстрацією.

Питання: Чому в Міх. 6:6-8 «ходити» важливіше за жертви?

Відповідь: Жертва без послуху марна й обтяжлива для Бога, як сказано в Ісаї 1:14. Якщо ви слухняно догоджаєте Богу, ви захочете приносити ті жертви, яких бажає Бог. Бог дбає як про ваше серце, так і про ваші вчинки. Ісус показав у Матвія 5:23-24, що якщо ваш брат має щось проти вас, відкладіть свою жертву, доки не вирішите спочатку цю справу зі своїм братом.

Питання: Як, згідно з Міхея 6:6-8, люди мали тут здобути спасіння?

Відповідь: Хоча люди отримують спасіння завдяки тому, що Бог дарує його їм, у Міхея 6:6-8 не йдеться про спасіння. Натомість Міхей запитує того, хто вже є віруючим:

1) Що він повинен принести Богові

2) Що сподобається Богу

3) Що Бог показав як добро, і чого вимагає Господь.

Цікаво, що відповіддю на перші два запитання є наступні запитання.

1) Щоб дізнатися, що слід принести Богові, слід запитати, що сподобається Богові.

2) Замість того, щоб вигадувати, що могло б сподобатися Богові, запитай, що Бог показав як добре і чого вимагає Бог.

3) Бог показав, що ми маємо чинити справедливо, любити милосердя та ходити смиренно перед Богом.

Питання: Що є важливим у цьому реченні з Міх 6:8 щодо його об’єкта?

Відповідь: Єврейське слово «адам» тут означає «людина». Отже, це, безумовно, стосується не лише Ізраїлю, а всіх людей.

Питання: Чому в Міх 6:6-8 деякі люди мають хибні уявлення про те, як догодити Богові?

Відповідь: Коли щось спочатку здається вам логічним, ви схильні легше в це повірити, навіть якщо це неправда.

Помилкове вчення від інших: або вони чули лише неправильні речі, або ж чули і правильні, і неправильні речі, але вирішили вірити саме в неправильні.

Легше визначити: Сказати, що Бог просто хоче, щоб ви дотримувалися законів, здається цілком логічним. Зрештою, Бог дав багато законів. Крім того, Бог є суддею, і ці закони є SMART: конкретними, вимірюваними, здійсненними, реалістичними (або актуальними) та обмеженими в часі. Це більш чітко визначене, ніж перебування у стосунках з Богом.

Майже неможливо зазнати невдачі: Сказати, що вам потрібно лише мати любовні почуття до Бога, звучить привабливіше. Тут немає боротьби й відповідальності, і це звучить приємно. Коли хтось дивиться на релігійних людей, які дбають лише про дотримання правил, іноді він може зреагувати в іншу крайність і вважати, що Божі заповіді — це не більше ніж рекомендації.

Краще почуватися завдяки досягненням: У Матвія 7:21–23 багато хто намагатиметься розповісти Христу про свої досягнення, але Христос скаже, що ніколи їх не знав, і назве їх «виконавцями беззаконня». Дехто може зосередитися лише на євангелізації або на євангелізації та наставництві, і якщо вони достатньо старанно працюють, то їхня нехватка послуху Богу не має значення. Кажуть, що Робін Гуд діяв за принципом: забирати у багатих і віддавати бідним. Іншими словами, якщо ти даси трохи грошей бідним, це виправдовує те, що ти грабуєш багатих. У Середньовіччі та пізніше покаяння стало засобом, завдяки якому, якщо ти платив щось церкві або від чогось відмовлявся, твій гріх прощався.

Був дитячий садок, у якому виникла проблема з тим, що батьки запізнювалися забирати своїх дітей. Персонал не міг йти додому вчасно. Тож вони почали стягувати з батьків плату за запізнення. Проблема не вирішилася, а навпаки погіршилася, оскільки батьки більше не відчували провини за те, що запізнювалися забирати дітей, адже сплата грошей все виправдовувала.

Нарешті, одна з причин полягає в тому, що вони, зрештою, не прагнуть догодити Богу, а ставлять собі іншу головну мету.

Питання: Як у Міхей 6:10–12 люди обманюють інших, даючи їм менше, ніж належить?

Відповідь: У ті часи купці зважували зерно, метали чи інші товари за допомогою гир, використовуючи при цьому гирю відомої ваги. Однак, якщо вони навмисно робили деякі гирі легшими або важчими, то тим самим обманювали інших. Це було б схоже на бензоколонку, яка щоразу, коли показувала, що ви заправили один галон, насправді заправляла лише 0,95 галона. Це було б схоже на продаж будинку чи автомобіля, про проблеми з якими ви знали, але не повідомили про них покупцеві.

Питання: Що в Міхей 6:11 мається на увазі під «фальшивою вагою»?

Відповідь: Це вага, яку торговець обманним чином видає за певну вагу або за еквівалент іншої ваги, як показано у Повторенні Закону 25:13. Наприклад, нечесний торговець, зважуючи щось для продажу, використовує гирю з позначкою «1 кілограм», яка насправді важить 0,95 кілограма. Коли він зважує щось для купівлі, він використовує гирю з позначкою «1 кілограм», яка насправді важить 1,05 кілограма.

Питання: Як, згідно з Міхея 6:13–15, Бог обмежить їхнє процвітання та щастя?

Відповідь: Вони «будуть їсти, але не наситяться». Цікаво, що Бог все одно даватиме їм їжу та багатство. Однак вони не зможуть зберегти чи правильно використовувати свою їжу чи багатство. Якщо вони вважають, що запорукою найвищого щастя є велика кількість їжі та багатства, Бог покаже їм це, даючи їм ці речі, але не даючи їм насититися.

Існує схожість між тим, хто накопичує товари, і тим, хто йде ще далі, вдаючись до нечесності, щоб накопичити багатство. Вони не використовують нечесні ваги, не грабують і не здобувають нечесно нажиті скарби тому, що голодують. Ймовірно, вони вже й так заможні, але хочуть накопичити ще більше.

Питання: Чому в Міхея 7 Бог спочатку не виявляє милосердя, а потім все-таки виявляє його?

В: Три моменти, на які слід звернути увагу щодо Божого милосердя.

1. Милосердя є незаслуженим. А саме, милосердя — це те, що ти не отримуєш того поганого, на що заслуговуєш.

2. Бог не зобов’язаний проявляти милосердя до кого-небудь. Однак Бог є дуже милосердним, і Він радіє, проявляючи милосердя.

3. Бог не зобов’язаний дарувати однакову міру милосердя кожному. Як показано в Посланні до Римлян 9, Бог був справедливий як до Ісава, так і до Якова, але Якову Він виявив особливе милосердя, якого не дав Ісаву.

Питання: У Міхея 7:1, що поганого в тому, щоб їсти літні плоди?

Відповідь: Ще не настав час жнив. Плоди можуть бути дрібними, гіркими та зеленими. Проте навіть якщо з’їсти їх трохи зараз, це означає, що під час жнив їх буде набагато менше. Проте люди все одно можуть так чинити, ставлячи під загрозу своє майбутнє, якщо зараз вони відчайдушно потребують їжі.

Питання: Як сьогодні люди споживають літні плоди, про що йдеться в Міх. 7:1?

Відповідь: Люди ставлять під загрозу своє майбутнє різними способами.

У крайніх випадках вони шкодять своєму здоров’ю через залежність від наркотиків, алкоголю та куріння.

У більш прихованій формі вони можуть ставити під загрозу своє майбутнє здоров’я через хронічний недосип, відсутність фізичних вправ та неправильне харчування. Іноді люди можуть ставити під загрозу своє майбутнє здоров’я через надмірні фізичні навантаження або небезпечні екстремальні розваги.

У фінансовому плані можна укласти «зворотну іпотеку», за якою банк щомісяця виплачує гроші протягом певної кількості років, а наприкінці цього терміну банк стає власником усього будинку. Іноді людина може отримати назад лише 50 % від того, що вклала, що робить це жахливою інвестицією, якщо тільки людина не перебуває у відчайдушному становищі.

У стосунках людина може зрадити або зруйнувати довготривалу дружбу заради миттєвої вигоди сьогодні.

У духовному плані вони можуть зануритися в окультизм або інші речі, які можуть дати демонам можливість «впливати» на них до кінця життя.

Що стосується характеру, то вони можуть зануритися у порнографію, вечірковий спосіб життя або інші речі, які також можуть дати демонам «вплив» на них до кінця їхнього життя. Ось чому так важливо правильно виховувати своїх дітей у Господі.

Питання: Що в Міх. 7:3 означає «чинити зло обома руками»?

Відповідь: Їм було замало просто чинити зло заради матеріальної вигоди. Вони прагнули отримати більшу вигоду, чинячи ще більше зла.

Питання: У Міх. 7:3 останнє речення буквально означає «сплітати все разом». Як деякі гнобителі, що перебувають при владі, сплітають свою пастку сьогодні?

Відповідь: Пригноблені зазнають ударів з багатьох боків: несправедливі закони, судова система, яка для них занадто дорога, та люди, які за допомогою законів впроваджують несправедливість. Люди жорстоко завдають їм болю, грабують їх або незаконно пригноблюють, а вони не мають жодних засобів захисту.

Питання: Як у Міх 7:4 деякі люди подібні до терну чи колючок?

Відповідь: Деякі схожі на гарні троянди, але коли підходиш до них близько, колючки впиваються в шкіру. Інші виглядають потворно і теж мають колючки. Тварини поранять собі рот, якщо будуть пастися на них.

Питання: У Міх. 7:5, про яку жінку тут йдеться?

Відповідь: Ця жінка — дружина того, хто слухає. Мова тут незвичайна, вона натякає на відстань або розлуку. Це означає не лише відсутність спілкування, а й те, що є обґрунтовані причини приховувати від неї інформацію та не довіряти їй. Це сумний коментар щодо шлюбу, коли така ситуація справді має місце. У ці часи непокори шлюби будуть саме такими.

Питання: Чому, згідно з Міхей 7:5-6, у родині часто виникають суперечки?

В: Члени сім’ї часто очікують непохитної, безумовної відданості. Для членів сім’ї може стати шоком те, що хтось цінує спадщину чи гроші більше, ніж людей, з якими вони виросли. Причиною суперечок можуть бути також різні залежності.

Питання: Як, згідно з Міх. 7:7-8, деякі віруючі чекають на Бога у темряві, сподіваючись на світло свого спасіння та виправдання?

Відповідь: Можливо, вони зазнають тиску з боку інших. Або ж у них є випробування, пов’язані зі здоров’ям чи фінансами. Або ж вони відчувають зневіру, яка змушує їх сумніватися, чи взагалі важлива їхня праця та служіння, коли фальшивий пророк промовляє неправду.

Питання: Чому в Міх 7:14 пастуша палиця є важливою, і як Бог метафорично має палицю?

Відповідь: Палиця має вигин, щоб пастух міг витягнути вівцю з тісного місця. Її також можна використовувати як палицю проти хижаків.

Питання: Що таке почуття сорому в Міх. 7:16, і чому люди іноді його відчувають, а іноді — ні?

Відповідь: Люди відчувають сором, коли їм ніяково через те, що вони сказали, зробили або навіть через те, ким вони є. У китайській культурі сором означає «почервоніти». Але у деяких людей совість настільки притуплена, що вони вже не мають жодного почуття сорому.

Питання: Які найдавніші рукописи книги Міхея збереглися до наших днів?

Відповідь: Сувої Мертвого моря (300–200 рр. до н. е.). Серед сувоїв Мертвого моря є дві копії книги Міхея, які називаються 4Q81 (=4QXIIf) та 4Q82 (=4QXIIg). Існує також коментар до книги Міхея під назвою 1Q14 (=1QpMic).

4Q81 містить Міхея 5:1–2

4Q82 містить Міхея 1:7, 12–15; 2:3–4; 3:12; 4:1–2; 5:6–7; 7:2–3, 20

Нахаль-Хевер — це печера поблизу Ен-Геди, в якій знайдено фрагмент з грецьким текстом дванадцяти малих пророків (8 Hev XIIgr). Вважається, що він був написаний між 50 р. до н. е. та 50 р. н. е. Його сховали під час повстання Бар-Кохби проти Риму. Це перероблена версія Септуагінти, створена в Юдеї, яка майже повністю збігається з масоретським текстом. Вона містить Міхея 1:1-8; 2:7-8; 3:5-6; 4:3-10; 5:1-6 [LXX 2-7].

Сувій з Ваді Мураббат (MurXII) датується приблизно 132 роком н. е. Він містить Міхея 1:1–16; 2:1–13; 3:1–12; 4:1–14; 6:1–7, 11–16; 7:1–20.

Загалом у сувоях Мертвого моря, Нахаль-Хевер та Ваді Мураббат збереглися такі вірші з книги Міхея: 1:2–5, 6, 7, 8, 9, 12–15; 2:2–3, 6, 10–11; 3:12; 4:1-2,13; 5:1-2, 6-7,14-16; 7:2-3,11,20.

Християнські рукописи Біблії, що датуються приблизно 350 роком н. е., містять Старий Завіт, включаючи книгу Міхея. Книга Міхея наведена повністю як у Ватиканусі (325–350 рр. н. е.), так і в Олександрійському рукописі (бл. 450 р. н. е.), де книги Дванадцяти малих пророків розміщувалися перед книгою Ісаї.

Книги Осії, Амоса та Міхея відсутні у Синайському рукописі (340–350 рр. н. е.).

У Новому Завіті двічі наводяться цитати з книги Міхея: Матвія 2:6; 10:35–36.

Питання: Які ранні автори посилалися на Міхея?

Відповідь: Донікейські автори, які посилалися або натякали на вірші з книги Міхея, це:

Юстин Мученик (бл. 138–165 рр. н. е.) згадує Міхея як одного з дванадцяти [малих пророків]. «Діалог із євреєм Тріфоном», розд. 108, с. 253

Меліто/Мелето з Сардів (170–177/180 р. н. е.)

Мелітон із Сардів (170–177/180 р. н. е.) (побічно) згадує «Старий Завіт» і перелічує книги. Він не перелічує дванадцять малих пророків окремо, але називає їх «Дванадцятьма». Фрагмент 4 з «Книги витягів», т. 8, с. 759

Іриней Ліонський (182–188 рр. н. е.) цитував Міхея

Іриней, «Проти єресей», книга 3, розд. 20.4, с. 451, помилково наводить Міхея 7:9 як слова Амоса.

Мураторіанський канон (190–217 рр. н. е.), с. 603 (уривок) згадує «писання Старого Завіту»

Климент Олександрійський (193–202 рр. н. е.) «Такими є ті, про кого пророк Міхей каже: “Слухайте слово Господнє, народи, що мешкаєте в муках”». «Стромати», книга 4, розділ 26, с. 440

Тертуліан (198–220 рр. н. е.): «Отже, оскільки сини Ізраїлю стверджують, що ми помиляємося, приймаючи Христа, який уже прийшов, давайте заперечимо їм на підставі самих Писань, що Христос, про якого йшлося у пророцтві, вже прийшов; хоча за часами пророцтва Даниїла ми довели, що Христос, про якого йшлося у пророцтві, вже прийшов. Тепер Йому належало народитися у Віфлеємі Юдейському. Бо так написано у пророка: «А ти, Віфлеєме, не найменший серед вождів Юдеї, бо з тебе вийде Вождь, який пастиме народ Мій, Ізраїль» [Міхей 5:2]. «Відповідь євреям», розд. 12, с. 169

Тертуліан (207/208 р. н. е.) «Щодо прощення гріхів Міхей також каже», і цитує Міхея 7:18–19. «П’ять книг проти Маркіона», книга 4, розд. 10, с. 358

Іполит (222–235/236 р. н. е.) «через що нестраждальне Слово Боже зазнало страждань, про що також свідчать мені пророки. Бо так говорить блаженний Міхей:» і цитує Міхея 2:7, 8. «Проти єресі Ноета», розд. 13–14, с. 228

Іполит (222–235/236 рр. н. е.) «Бо так говорить блаженний Міхей: “Дім Якова розгнівав Духа Господнього. Ось їхні вчинки. Хіба Його слова не є для них добрими, і чи чинять вони правильно? І вони повстали у ворожнечі проти Його обличчя миру, і вони позбавили Його слави”». «Проти єресі Ноета», розд. 15, с. 229

Оріген (240 р. н. е.) цитує Міхея 2:9 як «ось що висловлює Божественне Писання». «Проповіді на Єремію», проповідь 28, розд. 5, с. 264 (переклад Єроніма)

Оріген (240–254 рр. н. е.) (грецькою): «Коротко висловившись на тему божественного натхнення Святого Письма, необхідно перейти до (розгляду) того, як його слід читати й розуміти,...» Далі він посилається на Захарію 9:10; Ісаї 7:15; Ісаї 11:6, 7; Єремія 15:14; Вихід 20:5. Він цитує 1 Самуїла 15:11; Ісаї 45:7; Амоса 3:6; Міхея 1:12, а також частину 1 Самуїла 16:14; 18:10. Далі Оріген каже: «і незліченні інші уривки, подібні до цих, — вони не наважилися не вірити в них як у Боже Писання»; Оріген, «Проти Цельса», книга 6, розд. 47, с. 595

Оріген (225–254 рр. н. е.) «пророк Міхей доведе це, коли скаже», і цитує Міхея 6:8. «Про принципи» [грец.] книга 3, розд. 1.6, с. 305

Трактат «Проти Новатіана» (бл. 248–258 рр. н. е.), розд. 12, с. 661, цитує Міхея 7:8–10 як слова, натхненні Святим Духом.

Кіпріан Карфагенський (бл. 246–258 рр. н. е.) цитує Міхея 6:6–9; 7:14–18 як слова «Міхея» у «Трактаті 12», третій розділ, 20, с. 541.

Вікторін з Петау (загинув мученицькою смертю у 304 р. н. е.) посилається на Міхея як на Святе Письмо.

Методій Олімпський і Патарський (270–311/312 рр. н. е.) цитує Міхея 4:4 як слова Міхея. «Бенкет десяти дів», Розмова 10, с. 350

Атанасій (бл. 318 р. н. е.) цитує половину Міхея 4:3 (яка збігається з Ісаї 2:4). «Про втілення Слова», розд. 52

Лактанцій (бл. 303–бл. 325 р. н. е.): «Бо Міхей провіщав, що Він дасть новий закон, такими словами: “Закон вийде із Сіону, а слово Господнє — з Єрусалима. І Він буде судити серед багатьох народів та докоряти сильним націям”». «Божественні інститути», книга 4, розд. 17, с. 118

Після Нікейського собору (325 р. н. е.):

Атанасій Олександрійський (367 р. н. е.) (Можна припустити, оскільки згадуються дванадцять пророків) «Отже, у Старому Завіті налічується двадцять дві книги; … потім Пророки, причому дванадцять вважаються однією книгою…». Атанасій, «Пасхальний лист 39», розд. 4, с. 552.

«Synopsis Scripturae Sacrae» (350–370 рр. н. е.)

Ефраїм Сирський (350–378 рр. н. е.)

Василій Каппадокійський (357–378/379 рр. н. е.) цитує половину Міхея 2:7. «Про Духа», розд. 50, с. 31

Кирило Єрусалимський (бл. 349–386 рр. н. е.) згадує книги Пророків, як Дванадцяти, так і інших. Міхей 3:8, як у Міхея; Йоіл 2:28, як у Йоіла; Аггей 2:4, як у Аггея; Захарія 1:6, як у Захарії. «Катехітичні лекції», лекція 16.29, с. 122

Амвросій Міланський (370–390 рр. н. е.)

Григорій Назіанзенський (330–391 рр. н. е.)

Дідим Сліпий (398 р. н. е.) цитує Міхея 7:1–3 як слова пророка Міхея. Коментар до Захарії 12, с. 294

Епіфаній Саламський (360–403 рр. н. е.)

Руфін (373–406 рр. н. е.)

Іоанн Златоуст (помер у 407 р. н. е.) посилається на Міхея 6:1 як на слова пророка Міхея. Коментар до Послання до Римлян, Проповідь 5, с. 366

Єронім (373–420 рр. н. е.) розглядає книги Старого Завіту. Зокрема, він аналізує «Буття», «Вихід», «Левіт», «Числа», «Повторення Закону», П’ятикнижжя, «Йова», «Ісус, син Наве» [Йошуа], «Суддів», «Рут», «Самуїла», «Царів» (2 книги), дванадцять пророків: Осію, Йоіла, Амоса, Овадію, Йону, Міхея, Нахума, Авакума, Софонії, Аггея, Захарії, Малахії, Ісаї, Єремії, Єзекіїля, Даниїла, Естер, Езри, Неємії. Лист 53, розд. 7–8, с. 99–101.

Карфагенський собор (393–419 рр. н. е.) (мається на увазі)

Августин Гіппонський (388–430 рр. н. е.) цитує Міхея 6:6–8 у праці «Про місто Боже», книга 10, розділ 5, с. 183. Він згадує Міхея у праці «Про місто Боже», книга 17, розділ 30, с. 376.

Серед єретиків та фальшивих книг

Татіан (помер 172 р. н. е.) цитує Міхея.

Теодор Мопсуестійський (392–423/429 рр. н. е.) написав цілий коментар до книги Міхея, який зберігся до наших днів.

Після Нікейського собору з’явилися й інші автори.

Питання: Які існують розбіжності у перекладі книги Міхея з івриту та грецької Септуагінти?

Відповідь: Ось кілька розбіжностей у перекладі з книги Міхея 1:1–10; перший варіант наведено з гебрейського, а другий — з грецької Септуагінти, якщо не вказано інше.

Міх. 1:1 «з Морешета» (Масоретський текст) проти «син Морешета» (Септуагінта)

Міхей 1:2 «Нехай почують народи» (Масоретський текст) проти «почуйте [ці] слова, народи» (Септуагінта)

Міх 1:2 «свідчити проти вас» (Масоретський текст) проти «серед вас як свідчення» (Септуагінта)

Міхей 1:4 «гори розтануть» (Масоретський текст) проти «гори будуть похитнуті» (Септуагінта)

Міх 1:4 «долини розколються» (Масоретський текст) проти «долини розтануть» (Септуагінта)

Міх 1:6 «руїни поля» (Масоретський текст) проти «сховище плодів поля» (Септуагінта)

Міх 1:7 «висічені/вирізьблені образи будуть розбиті на шматки» (Масоретський текст) проти «вони розрубають на шматки всі висічені/вирізьблені образи» (Септуагінта)

Міх 1:7 «усі її дари [або розпуста] будуть спалені вогнем» (Масоретський текст) проти «усе, що вона найняла, вони спалять вогнем» (Септуагінта)

Міх 1:7 «вони повернуться до винагороди блудниці» (Масоретський текст) проти «вона накопичила [багатство] за рахунок блуду» (Септуагінта)

Міх 1:8 «Я буду плакати й вити; я піду роздягнена й гола; я буду голосити, як шакали» (Масоретський текст) проти «вона буде оплакувати й голосити, вона піде босоніж, і, будучи голою, вона буде голосити, як змії» (Септуагінта)

Міх 1:8 «дочки страусів» (Масоретський текст) проти «дочки сирен» (Септуагінта)

Міх 1:9 «її рани невиліковні» (Масоретський текст) проти «її пошесть стала тяжкою» (Септуагінта, Сирійський переклад, Вульгата)

Міх 1:10 «Не сповіщайте [про це] у Гаті; не плачте гірко в домі Леафри, не валяйтеся [в] пилу». (Масоретський текст) проти «Ви (множина), що в Гаті, не вивищуйте себе, а ви, Енакіми, не відбудовуйте [з руїн] дому на посміховисько: посипте пилом [місце] вашого сміху» (Септуагінта)

Міх 2:6 «Вони не відплатять образою за образу» (Масоретський текст) проти «Він не усуне докорів» (Септуагінта) проти «Він не прийме ганьби» (Вульгата)

Міх 3:2 «розрубати їх, як у казані» (Масоретський текст) проти «розрубати їх, як м’ясо в казані» (Септуагінта)

Міх 4:10 «і я» (Масоретський текст) проти «і [ви]» (Септуагінта, Сирійський переклад, Таргум)

Міх 5:5 «Ассирійці… топчуть у наших палацах» (Масоретський текст) проти «Ассирійці… топчуть нашу землю» (Септуагінта)

Міх 6:13 «зробили хворими» (Масоретський текст) проти «почали» (Септуагінта, Теодотіон, Сирійський переклад, Вульгата). (Технічно це не є варіантом рукопису, оскільки приголосні однакові, а голосні спочатку не записувалися.)

Міх 6:14 «Голод буде серед вас» (Масоретський текст) проти «Ви захопите» (Таргум, Вульгата) проти «темрява буде над вами» (Септуагінта)

Міх 6:16а «закони Омрі дотримуються» (Масоретський текст) проти «ви дотримувалися законів Омрі» (Септуагінта, Сирійський переклад, Вульгата, Таргум)

Міх 6:16б «ганьба/презирство мого народу» (Масоретський текст, Таргум, Вульгата) проти «ганьба/презирство народів» (Септуагінта)

Міх 7:19 «відкинь усі їхні гріхи» (Масоретський текст) проти «відкинь усі наші гріхи» (Септуагінта, Сирійський переклад, Вульгата, Таргум)

Бібліографія до цього питання: переклад з івриту взято з «Literal Translation» Джея П. Гріна, а переклад Септуагінти — з перекладу сера Ланселота К.Л. Брентона «The Septuagint: Greek and English». Також використовувалися «The Expositor's Bible Commentary» та примітки в Бібліях NASB, NIV, NKJV та NRSV.

Якщо не вказано інше, цитати з Писання взято з «Святої Біблії», Berean Standard Bible (BSB), яка є у відкритому доступі: https://berean.bible