< Запитання щодо Біблії з Послання до Філемона

Питання: Яке значення має коротка книга Філемона в Біблії?

Відповідь: З огляду на те, що це лист від апостола Павла, який рання церква визнала частиною Святого Письма, ми повинні цінувати Послання до Філемона як Боже слово, навіть якщо (гіпотетично кажучи) ми не бачимо в ньому жодної цінності.

Проте ми можемо побачити велику цінність у цій короткій книзі. Хоча багато інших книг обговорюють доктрину та практику, Послання до Філемона дає нам хороший приклад того, як слід ставитися до братів-християн у делікатних питаннях.

Павло зазначає, що цей раб, який раніше був нікому не потрібним для Філемона, відтоді став корисним як для Філемона, так і для Павла. Ключовим чинником цієї зміни — від непотрібності до корисності — стало духовне перетворення, яке відбулося, коли Онесим прийняв Христа як Спасителя.

Послання до Філемона також показує, що хоча Бог у ті часи терпів рабство, це не було Його досконалою волею.

Нарешті, Послання до Філемона можна назвати книгою прощення. Філемон зазнав фінансових втрат, звільнивши Онесима, а Онесиму було прощено не частково чи умовно, а повністю. Павло закликав Філемона пробачити, але не наказав цього, оскільки прощення має бути добровільним.

Питання: Який план книги до Філемона?

Відповідь: Ось один із варіантів структури Послання до Філемона

Фм 1–3 Привітання від Павла

Флм 4–7: Подяка та молитва за Філемона

Фм 8–17: Звернення щодо втікача-раба

Фм 18–22: Ставлення Павла до Онесима

Флм. 23–25 Заключні привітання та благословення

Питання: Що такого незвичайного в привітанні Павла у Фм 1?

Відповідь: У своїх інших листах Павло зазвичай згадує про свій авторитет як апостола, раба Христа тощо, але в цьому особистому, хоча й публічному, листі до Філемона Павло нічого такого не каже. Натомість Павло просто зазначає, що він є в’язнем. Павло знає, що таке мати над собою когось.

Але чиїм ув’язненим є Павло? Його ув’язнили за звинуваченнями єврейських провідників. Римські воїни відвезли його до Риму й помістили в римську в’язницю. Але Павло не бачить це так. Натомість Павло каже, що він є в’язнем Христа Ісуса. Той, хто відповідальний за його ув’язнення та звільнення (або його відсутність), — це Христос Ісус, і Ісус навмисно хотів, щоб Павло страждав у в’язниці як свідок для інших. І Павло з цим згоден.

Питання: Як, згідно з Фм 1 та 2 Тим 1:8, Господь взяв Павла в полон?

Відповідь: Павла не ув’язнив Ісус; Павла ув’язнили заради Ісуса, як показує 2 Тимофія1:12 . Хоча римляни, які його охороняли, напевно, не бачили це саме так. Проте Павло мав вибір. Оскільки Святий Дух попередив його про ув’язнення через пророка Агаба, Павло міг би втекти, але він свідомо обрав цей шлях, знаючи, що він приведе до його ув’язнення.

Питання: Що незвичайного в імені Апфія у Фм 2?

Відповідь: У іонійській грецькій культурі цього регіону ім’я Апфія є явно негрецьким і зустрічається у фрігійських написах.

Питання: Чому в Посланні до Філемона, 4–5, Павло звертається до Філемона саме так?

Відповідь: Павло хвалить Філемона не за його любов до святих (віруючих у Христа), а за його любов до всіх святих, до яких, як Філемон незабаром дізнається, тепер належить і Онесим.

Філемон мав репутацію люблячого та благочестивого чоловіка, і Павло спочатку нагадує йому про це та хвалить його за це, перш ніж просити його виправдати свою репутацію та зробити послугу Павлу.

Питання: Чому в Фм 10, 2 Тим 1:2, Тит 1:4 та 1 Кор 4:17 Павло називає Онесима, Тимофія та Тита своїми синами, якщо Ісус у Мт 23:9 сказав, щоб ніхто не називав нікого своїм батьком?

Відповідь: У Посланні до філіп’ян2:22 показано, що Павло називав Тимофія своїм сином не через біологічний зв’язок, а тому, що Тимофій був для нього таким же близьким, як син, у служінні Євангелію.

Онесим був для Павла таким же корисним, як син, і таким же дорогим, як син, коли Павло перебував у Римі.

Не є брехнею вживати метафору, яка не є буквальною правдою, коли і той, хто говорить, і той, хто слухає, усвідомлюють, що це метафора.

Питання: Чи є у Фм 10 якісь позабіблійні свідчення про Онесима?

Відповідь: Насправді, такі свідчення можуть існувати. У «Церковній історії» Євсевія (3:36) згадується лист Ігнатія до ефесян (розд. 1). Ігнатій згадує Онесима як пастора там. Однак там прямо не сказано, що це був той самий Онесим.

Питання: Чому в Фм 10–15 Павло терпить рабство?

Відповідь: Павло говорив про рабство в 1 Коринтян 7:20–23. Павло непрямо радить Філемону звільнити Онесима. Щодо того, чому Павло не заборонив рабство взагалі, див. обговорення Ефесян 6:5–8 та Ефесян 6:9.

Питання: Чому в Посланні до Філемона, 11 Павло називає Онесима «колись некорисним»?

Відповідь: У грецькій мові ім’я Онесим означає «корисний». Павло тут робить каламбур, оскільки Онесим був рабом-втікачем Філемона. Раб, який втік, не є дуже корисним.

Питання: Чому в Посланні до Філемона, 12 Павло впевнений у послуху Філемона, адже він насправді не наказував йому нічого робити?

Відповідь: Павло сказав Філемону, що, хоча як апостол він мав право наказувати йому, Павло лише настійно закликав Філемона звільнити Онесима. Отже, Павло був упевнений у послуху Філемона перед Богом. Якщо Філемон усвідомлював, що повинен прийняти, пробачити та звільнити свого християнського брата, Павло був упевнений, що Філемон зробить те, що подобається Богу. У Посланні Якова4:17 сказано: «Тому той, хто знає, як чинити добро, але не чинить його, той грішить».

Питання: Що, по суті, Павло говорить у Фм 12–15?

Відповідь: Є чотири речі.

1. Павло просить у Філемона про щось, про що він розповість у четвертому пункті (Філемона 8).

2. Онесим став сином Павла у вірі, християнином. (Послання до Філемона 10)

3. Павло відправив Онесима назад до Філемона. (Філемона 12)

4. Павло просить Філемона звільнити Онесима, свого втікача-раба, якого Павло відправив назад до Філемона.

Часто, проповідуючи Євангеліє, ми покладаємося на Христа, але не маємо впевненості, що людина прийняла його. Ми ділимося Євангелієм якнайкраще, а потім просто сподіваємося на результати через Святого Духа, оскільки не знаємо напевно, чи хтось справді слідує за Христом, чи ні. Але тут Павло мусив вірити, що Філемон справді спасений, з огляду на те, як той поводитиметься з Онесимом. Бувають випадки, коли нам доводиться приймати рішення, чи довіряти тому, що хтось є справжнім християнином, чи ні. Ми можемо дивитися на їхні вчинки, але не завжди можемо знати мотивацію, що стоїть за цими вчинками. Сподіваємося, що коли ми довіряємо чи не довіряємо, ми не помилимося, але якщо й помилимося, то краще помилитися на користь довіри, ніж на користь скептицизму.

Питання: Що в Фм 16 означає «у тілі»?

Відповідь: Буквальне словосполучення — «у плоті», як вказує «Буквальний переклад» Джея П. Гріна. «У плоті» — так перекладають ESV, KJV, NKJV, «NASB » 2020 та NRSV. Існує чотири тлумачення.

Особисто: «особисто і в Господі» (BSB)

Друг: «у плоті та в Господі» означає, що Онесим служитиме йому фізично та підтримуватиме з ним спілкування як віруючий. Ймовірно, саме тому NIV перекладає це як «як людина». («Коментар до Біблії для віруючих», с. 215). У «NET Bible» сказано: «людським мовленням».

Можливо, все ще раб: «у плоті» стосується стосунків між людьми, але це також може означати збереження відносин «господар — раб». («Коментар до Біблійних знань: Новий Заповіт», с. 773)

Біологічний брат: Філемон та Онесим були фізичними братами. Іншими словами, Філемон зробив своїм рабом власного брата. Таку точку зору висловлює книга «1001 відповідь на біблійні запитання», с. 314, хоча в неї рідко вірять.

Спільним для всіх тлумачень є те, що йдеться про відновлення певного роду природних стосунків

У перекладі Вільямса це місце перефразовано так: «і як раб, і як християнин»

Питання: Що є важливим у слові «партнер» у Фм 17?

Відповідь: Це слово не означає просто «партнер» у загальному сенсі, а, конкретніше, ділового партнера або колегу по роботі.

Питання: Чи є у Фм 17–18 приклад вчення про приписану праведність?

Відповідь: У книзі «1001 відповідь на біблійні запитання» (с. 67–68) сказано, що так. Так само, як наші гріхи були зараховані на «рахунок» Христа, Павло запропонував сплатити все, що Онесим був винен Філемону.

Між цим і спокутою Христа є дві подібності.

1. Те, що Павло сплатив борги Онесима, не є несправедливим. Павло зголосився зробити це за нього, так само як Христос зголосився за нас.

2. Немає жодних згадок про те, чи сплатив це Павло, чи Онесим, чи Філемон пробачив борги. Так само пропозиція Христа стосується всіх, але оплата не здійснюється для тих, хто не бажає прийняти Христа.

Відмінності: Більшість аналогій не є досконалими, і ця — теж. Рішення про те, чи прийняти пропозицію Павла, залишалося за Філемоном. Онесим тут не мав великого права голосу. Натомість ми спасаємося благодаттю «через віру», і, як показує Послання до Євреїв 4:2, для деяких євангельське послання не мало ніякої цінності, оскільки не поєднувалося з вірою.

Питання: Чи не турбувало б Філемона чи інших християн у Фм 17–19 те, що їхні раби могли б запитати Павла, коли вони зможуть втекти до нього? Іншими словами, як щодо «небезпечного прецеденту» заохочення інших рабів до втечі та того, що господарі не карали їх?

Відповідь: За оцінками, щонайменше половина населення Римської імперії складалася з рабів. У минулому римляни стикалися з кількома повстаннями рабів і дуже серйозно ставилися до втікачів-рабів. Проте Філемон не мав турбуватися про «небезпечний прецедент»; він не мав робити того, що було б неправильним, лише для того, щоб не створити проблемного прецеденту, і ми теж не маємо цього робити. Насправді це створило б прецедент не для рабів, а для християнських господарів, щоб вони були добрими до своїх рабів і визнавали чесноту їхнього звільнення.

Питання: Який богословський принцип викладається у Фм 18?

Відповідь: Це принцип відшкодування. Якщо людина щось вкрала або вчинила щось неправильне, і їй пробачено, вона все одно повинна повернути те, що вкрала. Наскільки це можливо, вона повинна виправити те зло, яке вчинила.

Питання: У Фм 18, коли ми повинні відшкодовувати збитки за інших?

Відповідь: Якби Онесим вкрав гроші — чи то для подорожі до Риму, чи з іншої причини — він мав би їх повернути. Можна також сказати, що Онесим «вкрав» у Філемона суму, рівну вартості одного раба. Але люди повинні відшкодовувати збитки, а Онесим, ймовірно, не мав можливості це зробити. Тому Павло запропонував відшкодувати збитки за нього. Сьогодні можуть траплятися випадки, коли Бог хоче, щоб ми відшкодовували збитки іншим або за інших, навіть якщо ми не маємо юридичної чи моральної відповідальності це робити. Так як Христос помер за нас, коли провина була на нас, ми можемо розглянути можливість сплатити борг за іншого.

Але тут є певний баланс. Бог не хоче, щоб ми були «пособниками» людей, які страждають від залежності або марнотратства. Павло каже у 2-му Посланні до Солунян 3:10: «Бо ще коли ми були з вами, ми давали вам таку заповідь: „Хто не хоче працювати, той нехай і не їсть“» (BSB). Ми маємо не просто давати гроші, а давати їх мудро. Звісно, ми можемо уникнути проблеми нерозумного давання, просто ніколи нічого не даючи. Але це занадто спрощене рішення; і Бог цього не хоче.

Деякі люди бідні, працюють щосили, можливо, навіть на трьох роботах, і все одно не можуть звести кінці з кінцями. Інші бідні через витрати на лікування — або власне, або своїх рідних. Уявіть, якою образою для цих людей є слова: «Вони бідні, значить, вони ліниві». Ми маємо бути мудрими, але й щедрими теж.

Іноді хтось може попросити нас виплатити відшкодування, бо, на їхню думку, ми зобов’язані це зробити, хоча ми насправді не вважаємо себе відповідальними за це; у нашій свідомості ми не маємо такого обов’язку. Чи слід нам все одно виплатити відшкодування? Іноді відповідь — так; щоб бути добрим свідком і світлом у світі.

Питання: У Фм 19, скільки саме людина втратила б, звільнивши раба?

Відповідь: У той час молодий, здоровий, некваліфікований раб-чоловік коштував близько 500 денаріїв, а один денарій становив денну зарплату звичайного робітника. Іншими словами, це приблизно півторарічна зарплата. Але ми не знаємо, яким саме рабом був Онесим. Багато рабів мали високу кваліфікацію і працювали бухгалтерами, вчителями, репетиторами та державними службовцями. Тож Онесим міг коштувати навіть більше. Римський письменник Цицерон у творі «Q. Rosc. 28» згадує про одного раба, купленого за 3 000 денаріїв, який пройшов навчання і тепер коштував 50 000 денаріїв. Крім того, ми не знаємо, чи Онесим вкрав у Філемона щось, коли втік; адже йому потрібно було десь роздобути гроші на подорож до Риму.

Питання: Чому в Посланні до Філемона 19 Павло нагадує Філемону, що той завдячує Павлу власною душею?

Відповідь: Заради Онесима Павло тут діє досить рішуче. Павло, по суті, каже: «Якщо ти, Філемоне, вдячний мені за те, що я поділився з тобою Євангелієм, щоб спасти твою душу, вислови свою вдячність, звільнивши Онесима з рабства».

Питання: Чи було неправильно з боку Павла у Фм 19 бути таким наполегливим і суворим?

Відповідь: Ні. Павло любив і Філемона, і Онесима. Павло знав, що звільнення раба — це фінансова жертва, і хоч це й важко, Філемон мав це зробити. Іноді християни повинні бути рішучішими щодо добрих справ заради інших.

Питання: Чому у Фм 24 та Кол 4:14 Павло згадує Демаса, адже у 2 Тим 4:10 сказано, що Демас відвернувся, бо полюбив цей світ?

Відповідь: Як і інші, Демас спочатку допомагав у служінні, а потім відвернувся. Чи повернувся Демас коли-небудь і чи був він спасений? Ми можемо на це сподіватися, але у нас немає жодних відомостей ні в той, ні в інший бік.

Питання: Чи виконав Філемон у Посланні до Філемона те, про що просив Павло?

Відповідь: У Посланні до Філемона про це не сказано. Можливо, це залишено відкритим, бо в нашому житті будуть моменти, коли, як і Філемон, ми знатимемо, що Бог хоче, аби ми зробили щось, що прямо суперечить нашій культурі або нашим природним поривам і бажанням.

З іншого боку, Філемон не порвав листа (оскільки він зберігся до наших днів), тож це є певною ознакою того, що він виконав прохання Павла.

Питання: Чи знаємо ми ще когось, хто писав листа на захист втікача-раба?

Відповідь: Так. Приблизно через 60 років язичницький намісник Пліній Молодший написав листа до Сабініана на захист втікача-раба, що належав Сабініану. Про це згадується в «Біблійному коментарі експозитора» (The Expositor’s Bible Commentary), т. 11, с. 456.

Римський письменник Цицерон у своїх творах згадує трьох втікачів-рабів. Одного з них утримували у в’язниці. Іноді їм зав’язували очі й змушували цілий день ходити по колу, обертаючи жорно, як це роблять тварини.

Питання: Коли було написано Послання до Фмоса?

Відповідь: Оскільки лист був написаний, коли Павло перебував у в’язниці, і після того, як Павло подорожував цією місцевістю, існує два ймовірні періоди.

58–60 рр. н. е., коли Павло перебував у в’язниці в Римі

56 р. н. е., коли Павло перебував у в’язниці в Ефесі.

Менш імовірним варіантом є час, коли Павло перебував у в’язниці в Кесарії.

Ліберальні вчені XIX століття з Тюбінгенської школи, такі як Ф. К. Баур, вважали, що Послання до Філемона було написано кимось іншим у II столітті, але вони намагалися заперечити авторство майже кожної книги Нового Завіту, тому не дивно, що вони заперечували й авторство Павла щодо Послання до Філемона.

Більшість християн схиляються до пізнішої дати, але Онесим міг шукати притулку як в Ефесі, так і в Римі.

Питання: Які подібності між Посланням до Філемона та Посланням до Колосян?

Відповідь: Вчені розходяться в думках щодо того, чи були ці дві книги написані одночасно, чи з різницею в кілька років. Але одна з них була листом до церкви, а інша — листом до окремої особи, а також до церкви (Фм 2). У будь-якому разі, ось у чому полягають подібності.

1) Колоси, разом з Ієраполісом та Лаодікеєю, знаходилися у Фригії, а Апфія — це фригійське ім’я.

2) «Благодать вам і мир від Бога, нашого Отця» (Фм 3 та Кол. 1:2б)

3) В обох випадках вказано, що авторами є Павло та Тимофій, хоча зміст Послання до Філемона, очевидно, належить лише Павлу. Проте Тимофій міг бути писарем Павла.

4) В обох згадується Архіпп (Кол.4:17 ; Фм. 2)

5) «віра в Христа Ісуса та любов, яку ти маєш до всіх святих» (Кол. 1:4) та «віра в Господа Ісуса та твоя любов до всіх святих» (Фм 5)

6) «Я, Павло, власноруч пишу це привітання» (Кол. 4:18а). «Я, Павло, пишу це власноруч» (Фм. 19)

7) Вони закінчуються словами «Благодать з вами» (Кол. 4:18б) та «Благодать Господа Ісуса Христа нехай буде з вашим духом» (Фм 25)

Питання: Які докази ми маємо в Посланні до Філемона, що ця книга має бути в Біблії?

Відповідь: Чесно кажучи, оскільки Послання до Філемона — така коротка книга, у нас немає стільки посилань на неї, як на інші книги. Ось три причини, чому ми знаємо, що вона має бути в Біблії.

1. Її написав Павло, а він був апостолом. У 2 Петра 3:15-16 Петро засвідчив, що слова Павла є Писанням.

2. Сам Павло назвав себе апостолом у 1 Тимофія 1:1; 2:7, Римлянам 1:1; 1 Коринтянам 1:1; 9:1, 2 Коринтянам 1:1, 11:5; Галатам 1:1, Ефесянам 1:1; Колосянам 1:1; 2 Тимофія 1:1; Тита 1:1.

3. Свідчення ранньої церкви

У Мураторіанському каноні (170–210 рр. н. е.), ANF, т. 5, с. 603, згадується, що Павло у своїх посланнях писав до семи церков: до коринтян (2 листи), ефесян, філіп’ян, колосян, галатів, солунян (2 листи) та римлян. Павло написав Послання до Філемона, до Тита та два листи до Тимофія.

Тертуліан (198–220 рр. н. е.) згадує, що Маркіон не «підробляв» Послання до Філемона, хоча й не назвав назву цієї книги. Тертуліан, «Проти Маркіона», книга 5, розд. 21, с. 473 (натяк)

Оріген (225–253/254 рр. н. е.) цитує Філемона 14: «Павло з розумінням говорив до Філемона у Посланні до Філемона щодо Онесима: „Щоб твоє добро не було з примусу, а з власної волі“». «Проповіді на Єремію», проповідь 28, розд. 2, с. 224

Після Нікейського собору

Євсевій Кесарійський (326–339–340 рр. н. е.) згадує «товаришів по зброї», як і у Філемона 2, але це найближче посилання на Філемона, яке він наводить.

Іларій Пуатьєський (355–367/368) цитує першу половину 1-го вірша Послання до Філемона: «Читайте апостолів: Павло, раб Христа, хвалиться своїми кайданами. Подивімося, чи цей «в’язень Ісуса Христа»…» «Про Трійцю», книга 4, розд. 39, с. 83

Атанасій Олександрійський (367 р. н. е.) не посилається на жодні конкретні вірші з Послання до Філемона, але він перелічує книги Нового Завіту у «Святковому листі» 39, с. 552

«Synopsis Scripturae Sacrae» (350–370 рр. н. е. або V століття) згадує Послання Павла до Філемона як частину Нового Завіту. У ньому наводиться весь текст 1 розділу Послання до Філемона.

Челтенхемський канон (= Каталог Моммзена) (бл. 360–370 рр. н. е.)

Ефраїм Сирійський (350–378 рр. н. е.)

Кирило Єрусалимський (бл. 348–386 рр. н. е.) (мається на увазі)

Лаодикійський собор (у Фрігії) (343–381 рр. н. е.) у каноні 60, с. 159, наводить перелік книг Старого та Нового Завітів. Канон 59, с. 158, зазначає, що в церкві можна читати лише канонічні книги Старого та Нового Завітів.

Амброзіастер (після 384 р. н. е.) посилається на Послання до Філемона 2, 6, 12, 25

Амфілохій «Іамбі до Селевка» (394 р. н. е.)

Іоанн Златоуст (396 р. н. е.) записав три проповіді на тему Послання до Філемона. У проповіді 1 він зазначає, що Павло написав цей лист до Філемона, людини гідної поваги.

Сирійський каталог Святої Катерини (бл. 400 р. н. е.)

Епіфаній Саламський (360–403 рр. н. е.) (мається на увазі)

Папа Іннокентій I Римський (бл. 405 р. н. е.)

Руфін (374–406 рр. н. е.)

Карфагенський собор (218 єпископів) (393–419 рр. н. е.) (мається на увазі)

Єронім (373–420 рр. н. е.) розглядає книги Нового Завіту. Він конкретно згадує кожне з чотирьох Євангелій, листи Павла до семи церков, Послання до Євреїв, а також листи Павла до Тимофія, Тита та Філемона. Далі Єронім розглядає Дії Апостолів. Потім він розглядає сім послань Якова, Петра, Івана та Юди. Нарешті він розглядає «Апокаліпсис Івана». Лист 53, розд. 9, с. 101–102.

Єронім (373–420 рр. н. е.) посилається на Послання до Філемона 2, 6, 12

Августин Гіппонський (388–430 рр. н. е.)

Іоанн Кассіан (батько напівпелагіанства) (419–430 рр. н. е.)

Свідчення про єретиків та фальшиві книги

Єретик Маркіон включив Послання до Філемона до свого канону, згідно з «Біблійним коментарем експозитора», т. 11, с. 453.

Єретик Пелагій (416–418 рр. н. е.) посилається на Послання до Філемона 2, 6, 12

Пелагіанський єретик Теодор Мопсуестійський (392–423/429 рр. н. е.) посилається на Послання до Філемона 6, 25

Усі ці тексти збереглися до наших днів.

Питання: Звідки ми знаємо, що сучасний текст Послання до Філемона є достовірним збереженням того, що було написано спочатку?

Відповідь: Є щонайменше три вагомі причини.

1. Бог обіцяв зберегти Своє Слово в Ісаї 55:10–11; Ісаї 59:21; Ісаї 40:6–8; 1 Петра 1:24–25 та Матвія 24:35.

2. Свідчення ранньої церкви. Див. попереднє запитання, де згадано кількох авторів, які посилалися на вірші з Послання до Філемона.

3. Найдавніші рукописи Послання до Філемона, які ми маємо, показують, що в них є невеликі варіації, але жодних теологічно значущих помилок.

p87 містить Фм 13–15, 24 (частково), 25b з пропусками (бл. 125 р. н. е.). Почерк майже ідентичний p46.

У книзі «Повний текст найдавніших рукописів Нового Завіту» (с. 608) зазначено, що перші редактори датували p87 «початком III століття», оскільки почерк майже ідентичний p46, а p46 раніше вважався рукописом III століття. Оскільки зараз відомо, що p46 є давнішим, його датують серединою–кінцем II століття. Другим доказом є те, що літери як у p46, так і в p87 майже ідентичні літерам папірусу Оксиринх 841 (другий почерк, 120–130 рр. н. е.). Третім доказом є те, що p87 має «вражаючу схожість» з p52, датованим початком II століття.

с. 61 Римлянам 16:23, 25–27; 1 Коринтянам 1:1–2, 2–6; 5:1–3, 5–6, 9–13; Филип’ян 3:5-9, 12-16; Колосян 1:3-7, 9-13; 1 Солунян 1:2-3; Тита 3:1-5, 8-11, 14-15; Филимона 4-7. бл. 700 р. н. е.

бл. 700 р. н. е. — 1968 р. — «Текст Нового Завіту».

Близько 700 р. н. е. — 1975 р. — Аланд та ін., третє видання.

Приблизно 700 р. н. е. — 1998 р. — Аланд та ін., четверте перероблене видання.

Синайський [Si] 340–350 рр. н. е.

Послання до Філемона не збереглося у Ватиканіку [B]

«Александрійський» [A] бл. 450 р. н. е.

Бохайрський коптський [Boh] III–IV століття

Сахідський коптський [Sah] III–IV століття

«Ефраемійський рескрипт» [C], V століття

I Вашингтон, округ Колумбія, V століття (Фм 2, інші?)

Кларомонтанус [D] V/VI століття

У книзі «Текст Нового Завіту» (The Text of the New Testament), с. 167, написаній ще у 1968 році, зазначено, що існує щонайменше 10 унціальних рукописів (з чотирма коректорами) та 42 рукописи мінускулом.

Див. www.BibleQuery.org/Philemon Manuscripts.html, щоб дізнатися більше про ранні рукописи Послання до Філемона.