< Біблійне запитання з 1-ї книги Хронік
Питання: Що таке «1 і 2 Паралейпоменон» у 1-й книзі Хронік?
Відповідь: У грецькому перекладі Септуагінти 1 і 2 Хроніки називалися «1 і 2 Паралейпоменон». Католицькі Біблії також використовували цю назву, але зміст залишається тим самим.
Питання: Чому в 1-й книзі Хронік так багато генеалогій?
Відповідь: Ймовірно, «Хроніки» були написані пізніше за «Царів», після вигнання Юди. Для євреїв стало важливим пам’ятати про своїх предків, а отже, і про те, ким вони були як народ. Деякі з цих генеалогій також показують нам частину родоводу Марії та Йосипа.
Питання: У 1-й книзі Хронік, у чому полягає різниця в акцентах між книгами «Хронік» та «Царів»?
Відповідь: Між цими двома творами є низка відмінностей.
Час: «Хроніки» були написані пізніше, після вигнання. У них акцент робиться на родоводах, що було важливо для євреїв, які поверталися з вигнання.
Цифри: «Хроніки» — це книга Біблії, яка найбільше зосереджується на цифрах: розмірах військ, кількості священиків та нащадків.
Посилання: У книзі «Царів» у 32 віршах згадуються «Книга/Літопис царів Ізраїля», «Книга/Літопис царів Юдеї» та «Книга/Літопис царів Ізраїля та Юдеї». У «Хроніках» книги різних царів згадуються лише 12 разів, і там ніколи не згадується «Книга/Літопис царів Юдеї» без згадки про Ізраїль.
Царство проти Храму: Книга Неємії, а також 1 і 2 Книги Царів наголошують на царствах Ізраїлю та Юдеї. Книги Хронік та Езри також згадують про них, але більший акцент роблять на Храмі.
Міжнародні відносини: Книги «Царів» зосереджуються на битвах та союзах з Арамом, Едомом, Моавом та сусідніми царствами, зокрема Єгиптом. Книга «Хроніки» зосереджується на торговельних союзах з Хірамом з Тиру, царицею Шеби та Єгиптом.
Наслідки гріховності проти покаяння: Книги «Царів» більше зосереджуються на наслідках гріхів царів, тоді як «Хроніки» розповідають про їхній особистий шлях із Богом.
Давид: «Хроніки» не розповідають нам багато про Давида, окрім того, що він хотів збудувати Храм. «Царів» майже нічого не розповідають про Давида, оскільки про нього йшлося в 1-й та 2-й книгах Самуїла.
Соломон: «Хроніки» розповідають нам мало про Соломона, за винятком того, що стосується будівництва Храму та його багатства. За винятком дочки фараона, лише «Царів» розповідають про серйозні моральні компроміси, на які пішов Соломон.
Покаяння Манасії, яке не мало політичного впливу, згадується лише в «Хроніках». Манасія знищив багато ідольських вівтарів, але його покаяння майже не вплинуло на царство.
Йоякіму приділено більше уваги у 2-й книзі «Хронік», 36-му розділі, ніж у 2-й книзі «Царів», 24-му розділі.
Географія: У період від часу Розділеного Царства до правління Єзекії книга «Хроніки», зосереджуючись на Храмі, приділяє більшу увагу південній частині — Юдеї, тоді як книга «Царів» докладно описує обидва царства. Відповідно, у «Хроніках» не наводяться дати чи тривалість правління царів Ізраїлю, тоді як «Царів» містить інформацію як про Юдею, так і про Ізраїль. У «Царів» також міститься більше матеріалів про Ілію та Єлисея.
Час написання: «Хроніки» були написані пізніше, і, ймовірно, передбачали, що читач вже знайомий з «Книгою Царів». Саме «Хроніки», а не «Книга Царів», розповідають про повернення євреїв за правління перського царя Кіра.
Висновки: Хроніст показує, що праведні вчинки супроводжуються матеріальними благами. Однак у книзі «Царів» також показано наслідки послуху чи непослуху Богу.
Зверніть увагу, що жодних фактів не приховувалося, оскільки 1 і 2 книги «Царів» були написані раніше, ніж 1 і 2 книги «Хронік».
Питання: Які розбіжності в цифрах між 1-ю та 2-ю Книгами Хронік та книгами Самуїла і Царів?
Відповідь: Доктрина безпомилковості стверджує, що оригінальні рукописи Біблії були без помилок, але в копії, які ми маємо сьогодні, проникли деякі помилки, що не впливають на віру чи практику. Прихильники доктрини безпомилковості відкрито визнають наступні помилки переписувачів у книгах Самуїла, Царів та Хронік. З 18–20 таких помилок приблизно дві третини стосуються більшої кількості осіб у книгах Самуїла та Царів, ніж у Хроніках. Ось ці помилки переписувачів:
1 Сам. 16:10 (вісім синів) проти 1 Хр. 2:13–15 (сім синів)
2 Сам. 8:4 (1 700 вершників) проти 1 Хр. 18:4 (7 000 вершників)
2 Сам. 10:18 (700 колісничих) проти 1 Хр. 19:18 (7 000 колісничих)
2 Сам. 23:8 (800 убитих ворогів) проти 1 Хр. 11:11 (300 убитих ворогів)
2 Сам. 24:9 (800 000 + 500 000) проти 1 Хр. 21:5 (1 100 000, включаючи 470 000) (можливо, помилка переписувача, а можливо, й ні)
2 Сам. 24:13 (7 років) проти 1 Хр. 21:12 (3 роки)
1 Цар. 4:26 (40 000 стійл) проти 2 Хр. 9:25 (4 000 стійл)
1 Цар. 5:11 (20 кор оливкової олії, Масоретський текст, 20 000 кор у Септуагінті) проти 2 Хр. 2:10 (20 000 кор оливкової олії)
1 Цар. 5:16 (3 300 наглядачів) проти 2 Хр. 2:18 (3 600 наглядачів)
1 Цар. 7:20б (200 гранатів) проти 2 Хр. 3:16б (100 гранатів)
1 Цар. 7:26 (2 000 бат) проти 2 Хр. 4:5 (3 000 бат)
1 Цар. 9:23 (550 начальників) проти 2 Хр. 8:10 (250 начальників)
2 Цар. 8:26 (22 роки) проти 2 Хр. 22:2 (42 роки в Масоретському тексті. Мало бути 22, інакше він був би старшим за свого батька)
2 Цар. 24:8 (18 років) проти 2 Хр. 36:9 (8 років)
Пс. 60:1 (12 000) проти 1 Хр. 18:12 (18 000)
(Очевидно, я пропустив від трьох до п’яти помилок переписувачів.)
Питання: Чи є те, що в 1 Хр. 1:32 Кетура названа наложницею Авраама, суперечливим з тим, що в Бут. 25:1 Кетура названа дружиною Авраама, якщо тільки «наложниця» і «дружина» не є синонімами, як стверджує мусульманин Ахмед Дідат?
Відповідь: Ні, це не синоніми, і ні, це не суперечить. Наложниця — це різновид дружини. Зазвичай діти наложниці не отримували такого ж спадку, як діти дружини, яка не була наложницею. Чесний мусульманин не повинен мати з цим жодних проблем, адже у Мухаммеда була наложниця на ім’я Марія/Міріам Коптська. Їхні стосунки були законними, оскільки вона була наложницею, але вона не мала тих прав, що й дружини Мухаммеда, які не були наложницями.
Питання: Які великі війни відбувалися у світі в той час, про що йдеться в 1-й та 2-й книгах Хронік, а також у 1-й та 2-й книгах Царів?
Відповідь: Ось відомі війни, що відбувалися у світі в той час.
1003 р. до н. е. Давид захоплює Єрусалим
1000 р. до н. е. У Китаї династія Чжоу перемогла династію Шан
бл. 998 р. до н. е. Ізраїль під проводом Давида проти Моава, 10 тис. убитих
бл. 997 р. до н. е. Громадянська війна в Ізраїлі: Авесалом — 2 Сам. 18:7, 20 тис. загиблих
969 р. до н. е. Єгипет розграбував місто Гезер як весільний подарунок Соломону
950 р. до н. е. Лівієць Шишак займає єгипетський престол
926 р. до н. е. Єгипетський цар Шишак вторгся в Юдею
>926 р. до н. е. Боротьба між Єровоамом та Авією в Ізраїлі та Юдеї, загинуло 500 тис. осіб
918 р. до н. е. Шішак руйнує Таанах
911–894 рр. до н. е. Походи ассирійського царя Адада Нірарі II
909 р. до н. е. Біля Гіббетона ізраїльтяни облягають філістимлян
900 р. до н. е. Сан-Лоренцо (Мексика) зруйновано внаслідок повстання
897 р. до н. е. Етбаал скидає царя Феллеса в Тирі
889–886 рр. до н. е. Походи ассирійського царя Тукульті-Нінурти II
884/3–878 рр. до н. е. Походи ассирійського царя Ашурнасірпала II
866 р. до н. е. Походи ассирійського царя Ашурнасірпала II
859–824 рр. до н. е. Ассирійський цар Салманасар III здійснив 32 військові походи
858 р. до н. е. Походи ассирійського царя Ашурнасірпала II
858 р. до н. е. Ассирія воює проти народу Урарту
857 р. до н. е. Ассирійці нападають на Біт-Адіні (Еден)
857 р. до н. е. Ассирійці захоплюють Кархеміш
856 р. до н. е. Ассирія воює з Урарту
бл. 855 р. до н. е. Ізраїль проти арамеїв — 1 Царів 20:29, 127 тис. загиблих
853 р. до н. е. У Каркарі ассирійці зіграли внічию з коаліцією
850–841 рр. до н. е. Ассирійці воюють проти арамеїв
850 р. до н. е. Ассирія облягає Ганнанату
9 століття Хасанлу в Урарту спалено
843 р. до н. е. Ассирійці розграбували Аллабрію, Парсуа, Абдадані, Хабан і Намрі
841 р. до н. е. Ассирійці воюють проти Хазаеля, але не можуть захопити Дамаск
841 р. до н. е. Єгу повстає та вбиває царів Ізраїлю та Юдеї
841 р. до н. е. Ассирійці розбивають Параску
839 р. до н. е. Ассирія проводить військові кампанії в Кілікії
836 р. до н. е. Поблизу Хамадана Салманасар III воює з мідійцями
835 р. до н. е. Ассирійці розграбували місто Шалмнас
832 р. до н. е. Біля Арсанієса ассирійці розгромили народ Урарту
831 р. до н. е. Патіну повстає проти Ассирії
830–827 рр. до н. е. Ассирія воює з Урарту
828 р. до н. е. Ассирійці воюють проти Урарту і розграбовують Мусасін
826–820 рр. до н. е. Ассирійське повстання
824–805 рр. до н. е. Розширення Урартської імперії
809 р. до н. е. Ассирія воює з Мідією
808 р. до н. е. Ассирійці воюють проти Гузану
807–806 рр. до н. е. Ассирійці воюють з маннеями
бл. 806–804 рр. до н. е. Закір з Хамата та Луаша воюють проти міста Дамаска
804–733 рр. до н. е. Подальші завоювання Урарту
804–802 рр. до н. е. Ассирійці атакують Дамаск і захоплюють його
801 р. до н. е. Ассирія нападає на Хуббушкію
800 р. до н. е. Спартанці завойовують Лаконію
800–799 рр. до н. е. Ассирія воює з Мідією
800–700 рр. до н. е. Нубія (Судан) повстає проти Єгипту
798 р. до н. е. Ассирійці воюють з Лушією
797 р. до н. е. Ассирійці воюють проти Намрі
793–792 рр. до н. е. Ассирія воює з Мідією
791 р. до н. е. Ассирія нападає на Хуббушкію
789–787 рр. до н. е. Ассирія воює з Мідією
786 р. до н. е. Ассирійці воюють проти Кіску
785–784 рр. до н. е. Ассирія нападає на Хуббушкію
771 р. до н. е. У місті Хао в Китаї варвари з племені Ронг вбивають короля Чжоу Ю
770 р. до н. е. Повстання проти династії Чжоу; династія Чжоу переносить столицю
745 р. до н. е. Ассирійський цар Тіглат-Пілесер III захоплює місто Дамаск
743 р. до н. е. Громадянська війна в Ассирії
743 р. до н. е. Ассирійці захоплюють місто Кашпуна, розташоване поблизу Тіру та Сидону
743–740 рр. до н. е. Ассирійці облягають Арпад
740 р. до н. е. Спартанці завойовують Мессенію
740–710 рр. до н. е. Скіфи розгромили кіммерійців
738 р. до н. е. Яуді в Сирії повстають проти ассирійців
736 р. до н. е. Греки захоплюють фінікійську Мальту
735–715 рр. до н. е. Едомляни беруть в полон євреїв за правління Ахаза (2 Хр. 28:17)
735–715 рр. до н. е. Філістимляни нападають на Юдею за правління Ахаза (2 Хр. 28:18)
734 р. до н. е. Коринф відбирає Корфу у еретрійців
734 р. до н. е. Тіглат-Пілесер розграбував місто Хазор в Ізраїлі
бл. 733 р. до н. е. Ізраїль перемагає Юдею (2 Хр. 28:6), загинуло 120 тис. осіб
732 р. до н. е. Ассирійці захоплюють Дамаск
731–724 рр. до н. е. Цар Піє та напатанці завойовують Єгипет
724–722 рр. до н. е. Ассирійці облягають місто Тир
722 р. до н. е. Ассирійці придушують повстання на півдні Халдеї
722 р. до н. е. Ассирійський цар Саргон II захоплює Самарію
721 р. до н. е. Ассирійці завоювали Урарту
720 р. до н. е. Ассирія розбиває Арпада, Сіміруса, Дамаск та Самарію
720 р. до н. е. Ассирійці розграбували Арпад і Каркар
717 р. до н. е. Ассирійці розгромили Кархеміш
715 р. до н. е. Ассирійці розграбували філістимські міста Ашдод і Гат
714 р. до н. е. Саргон II здійснює набіги на озеро Ван та народ маннаїв у Вірменії
713–679 рр. до н. е. Ассирійці та кіммерійці нападають на Урарту
712 р. до н. е. Ассирійці завойовують Екрон у Філістії
708 р. до н. е. Ассирійці захоплюють Самсат в Анатолії
701 р. до н. е. Цар Сеннахірим та ассирійці захоплюють місто Уссе поблизу Тиру
701 р. до н. е. Ассирійці облягають Сидон у Фінікії
701 р. до н. е. Біля Елтеки ассирійці зустрічаються з єгиптянами
701 р. до н. е. Ассирійці розграбували Мегіддо, Самарію та Гібею
701 р. до н. е. Ассирійці завойовують Екрон
701 р. до н. е. Ассирійці розграбували Лахіш, загинуло 1,5 тис. осіб
701 р. до н. е. Ассирійська армія зазнала поразки під Єрусалимом, загинуло 185 тис. осіб
700 р. до н. е. Бої між Халкісом та Еретрією
700 р. до н. е. Ассирія зруйнувала Каратепе
700 р. до н. е. Ассирія воює з Кашку
698 р. до н. е. Ассирійці захоплюють Тарс
689 р. до н. е. Ассирійці розграбували Вавилон
686 р. до н. е. Ассирійці воюють з арабами
680 р. до н. е. Кіммерійці завойовують Фрігію
678 р. до н. е. Ассирійці приборкують вавилонських повстанців
678 р. до н. е. Скіфи нападають на ассирійців
676–673 рр. до н. е. Ассирійці облягають Сидон протягом 3 років
675/671 р. до н. е. Ассирійці захоплюють Мемфіс
674 р. до н. е. Біля Сіле єгиптяни розбивають ассирійців
672 р. до н. е. Ассирійці підкорюють єгиптян
671 р. до н. е. Ассирійський цар Есархаддон захоплює місто Мемфіс в Єгипті
670 р. до н. е. Єгиптяни повстають проти ассирійців
близько 670 р. до н. е. Скіфи вторглися до королівства Маннаї
669 р. до н. е. Ассирійський цар Есархаддон гине під час походу проти єгиптян
668 р. до н. е. Цар Аргоса Фейдон розгромив спартанців
667 р. до н. е. Ашурбаніпал завойовує Єгипет
665 р. до н. е. Ашурбаніпал нападає на Фінікію, а згодом — на Єгипет
664 р. до н. е. Тантамані звільняє Єгипет
664–657 рр. до н. е. Фараон Псамметих I об’єднує Єгипет
663 р. до н. е. Ассирійці розграбували Фіви в Єгипті
653 р. до н. е. Скіфи підкорюють мідян
653 р. до н. е. Ассирійці розгромили Елам
653 р. до н. е. Єгипет звільняється від Ассирії
652–643 рр. до н. е. Шамаш-шум-укін повстає проти ассирійського царя Ашшурбаніпала
бл. 650 р. до н. е. Мессенці повстають проти спартанців
650 р. до н. е. Скіфи та кіммерійці нападають на Палестину
648 р. до н. е. Ассирійці розграбували Вавилон
646 р. до н. е. Ассирійці виганяють еламський народ
642–639 рр. до н. е. Ассирійці нападають на Елам і розграбовують Сузи
638 р. до н. е. Біля річки Хун у Китаї держава Чу завдає поразки герцогу Сян із Сун
бл. 631/627 р. до н. е. Медяни під проводом Кяксареса облягають Ніневію, столицю Ассирії
630 р. до н. е. Народ ді нападає на північ Китаю
626/625 р. до н. е. Вавилоняни здобувають незалежність
625 р. до н. е. Медея Кяксарес скидає скіфів
623 р. до н. е. Народ ді нападає на північний Китай
620 р. до н. е. Народ ді нападає на північ Китаю
616–612 рр. до н. е. Занепад Ассирійської імперії
615 р. до н. е. Захоплено ассирійське місто Аррапха
614 р. до н. е. Захоплено Ашшур
614 р. до н. е. Меді намагаються захопити місто Ніневію
бл. 613-7-8/612 Медяни розграбували Ніневію (вавилоняни не встигли прийти на допомогу медянам)
612 р. до н. е. Медяни завойовують Вірменію
612–609 рр. до н. е. Знищення останніх ассирійців
609–606 рр. до н. е. Вавилоняни нападають на Північний Ізраїль
609/608 рр. до н. е. Єгиптяни знищують Мегіддо та нападають на Газу
606–605 рр. до н. е. Ді нападають на північний Китай
604 р. до н. е. Біблійний Кархеміш: Вавилон здобуває перемогу над Єгиптом
11–12/605/604 р. вавилоняни розграбували місто Ашкелон у Філістії
603 р. до н. е. Вавилоняни розграбували Екрон
601 р. до н. е. Вавилоняни та єгиптяни зіграли внічию, зазнавши великих втрат
599–598 рр. до н. е. Вавилоняни воюють з арабами
16 березня 597 р. до н. е. Вавилоняни захоплюють Єрусалим
596 р. до н. е. Вавилоняни воюють з Еламом
593 р. до н. е. Єгиптянин Псамтик II разом із грецькими, фінікійськими та єврейськими найманцями розгромив Куш
591 р. до н. е. Єгипет вторгся в Нубію
589–587/586 рр. до н. е. Євреї повстають проти вавилонян
586/5–573/2 рр. до н. е. Вавилонський цар Навуходоносор II облягає Тир і захоплює його
581 р. до н. е. Вавилоняни депортують ще більше жителів Юдеї
568–567 рр. до н. е. Правитель Апрієс та вавилоняни вторглися до Єгипту
559 р. до н. е. Медяни та вавилоняни об’єднуються проти персів
Питання: Які події відбувалися на Близькому Сході в цей час, як описано в 1-й та 2-й книгах Хронік, а також у 1-й та 2-й книгах Царів?
Відповідь: Ось деякі з них.
969 р. до н. е. Єгипет розграбував Гезер, щоб отримати весільний подарунок для Соломона
950/945 р. до н. е. Лівієць Шишак стає фараоном Єгипту
926 р. до н. е. Єгипетський фараон Шишак вторгся в Юдею
>926 р. до н. е. Єровоам з Ізраїлю воює проти Авії з Юдеї; загинуло 500 тис. осіб (2 Хроніки 13:17)
бл. 613-7-8/612 Медеї розграбували Ніневію (вавилоняни не встигли прийти на допомогу медеям)
604 р. до н. е. Біля Кархеміша Вавилон перемагає Єгипет
970 р. до н. е. Освячення Храму Соломона
бл. 870 р. до н. е. Голод за часів Іллі в Ізраїлі
765 р. до н. е. Чума в Ніневії
15 червня 763 р. Повне сонячне затемнення
759 р. до н. е. Чума в Ніневії за часів Йони
16 березня 597 р. до н. е. Перше велике вигнання до Вавилону
587/586 р. до н. е. Юдея потрапила у вавилонський полон
538 р. до н. е. Повернення вигнанців до Єрусалима
540–10/12/539 Перси завойовують Вавилонську імперію
336–6/323 рр. до н. е. Імперія Олександра Великого
Питання: Чи є народ «Діфат», згаданий у 1 Хр. 1:6, тим самим народом, що й «Ріфат» у Бут. 10:3?
Відповідь: Ймовірно, так. Це, швидше за все, була помилка переписувача, і інших згадок про народ «Ріфат» у нас немає.
Питання: Як, згідно з 1 Хр. 1:10, Німрод став могутнім мисливцем на землі?
Відповідь: Єврейське слово в 1 Хронік 1:10 (вимовляється як «гіб-БОР») просто означає «могутній», що може означати вправного мисливця, вправного воїна, чемпіона, велетня або могутнього в іншому сенсі. У перекладі Септуагінти Ланселота Брентона це слово передано як «могутній мисливець», а у примітці зазначено, що в грецькому оригіналі йдеться про велетня-мисливця. Певним чином Німрод був «велетнем» серед людей — чи то завдяки своєму фізичному зросту, чи то завдяки своїм войовничим здібностям. Багато християн вважають, що Німрод полював на людей як воїн і засновник імперії. Дехто вбачає в шумерських оповіданнях про Гільгамеша переказ про першого засновника імперії, і, можливо, Біблія називає цю людину Німродом.
Це перегукується з тим, що про Німрода сказано в Буття 10:9. Івритський іменник тут (вимовляється як «ЦАХ-їд») означає «мисливець». У перекладі Септуагінти Ланселота Брентона в Буття 10:9 вказано «великий мисливець».
Сьогодні дехто може бути «велетнем» у бою чи в бізнесі, але це не принесе їм жодної користі після смерті.
Питання: У 1 Хр. 1:42 має бути «Якан» чи «Акан/Вакан»?
Відповідь: У масоретському тексті вказано «Якан» (вимовляється як «Якан»), але, здається, у реченні відсутній необхідний сполучник «we» (і), тож, можливо, там має бути «Акан/Вакан».
Питання: Чому в 1 Хр. 2:3 Юда одружився з ханаанянкою?
Відповідь: Заборона на шлюби з ханаанеями — ворогами Ізраїлю — була встановлена лише за часів Мойсея, через 400 років.
Питання: Хто такий Ахан/Ахар, той, хто спричинив лихо Ізраїлю, з 1 Хронік 2:7?
Відповідь: Це Ахан, який таємно забрав частину трофеїв із міста Єрихону (Ісус Навин 7).
Питання: У 1 Хр. 3:5, чи ім’я батька Вірсавії було Амміель, чи Еліам, як зазначено у 2 Сам. 11:3?
Відповідь: Найімовірніше, це помилка переписувача, спричинена перестановкою літер «л» і «м» в івриті. «Еліам» означає «Бог/бог є родичем», а «Амміель» — «Родич є Богом/богом». Оскільки «Хроніки» були написані пізніше за 2 Самуїла, більш імовірно, що ім’я у 2 Самуїла збереглося правильно. Ім’я «Амміель» зустрічається в 1 Хронік 3:5 як у Масоретському тексті, так і в Септуагінті, отже, ця перестановка відбулася ще до створення грецького перекладу Септуагінти. Було знайдено стародавню єврейську печатку з ім’ям «Еліам».
Питання: Хто саме були сини Давида, згадані в 1 Хронік 3:5–8, 14:4–7 та 2 Самуїла 5:14–16?
Відповідь: У 2 Самуїла 5:14–16, 1 Хронік 3:5–8 та 1 Хронік 14:4–7 зазначено: Шаммуа, Шобаб, Натан, Соломон, Ібар, Елішуа (Елішама в 1 Хронік 3:5–8), Нефег, Яфія, Елішама, Еліада та Еліфелет. У 1 Хронік 3:5-8 ім’я Елішама згадується двічі, тоді як в інших текстах вказані Елішуа та Елішама. Крім того, у 1 Хронік 3:5-8 вдруге згадується Еліфелет, а також Нога. Можливо, у 1 Хронік 3:5-8 вдруге з’явилася друкарська помилка « » замість «Еліфелет», але у Давида могли бути й інші сини, крім перелічених.
Питання: Чи могло бути так, що, як припускають деякі, у 1 Хронік 3:9 було дев’ять синів, які мали право на престол перед Соломоном?
Відповідь: Можливо, якщо сини Давида перелічені в порядку їхнього народження. Безумовно, Амнон, Авесалом та Адонія були старшими за Соломона, а Соломон народився, коли Давид був уже літній. Однак ніщо не вказує на те, що цей список складено в порядку їхнього народження.
Питання: Чи був Шалум/Йоахаз, згаданий у 1 Хр. 3:15, четвертим сином Йосії?
Відповідь: Ні, оскільки Седекія, син, зазначений третім у списку, мав лише десять років у 609 р. до н. е., коли Йоахаз став царем у віці 23 років.
З цього можна винести важливий урок щодо тлумачення Біблії. Кожен раз, коли ви бачите перелік дітей, це не обов’язково означає, що діти народилися саме в тому порядку, в якому вони зазначені у списку.
Питання: Чи був Шаллум у 1 Хронік 3:15 особистим ім’ям царя, який мав царське ім’я Йоахаз, як припускають деякі скептики?
Відповідь: Християнські коментатори сходяться на думці, що Шалум був іншим ім’ям Йоахаза. Однак невідомо, чи було «Шалум» ім’ям, яке він отримав при народженні, чи прізвиськом, яке він отримав пізніше.
Питання: У 1 Хронік 3:19 батьком Зерубавеля був Педая чи Шеалтіель, як зазначено в Езри 3:2, 8; 5:2; Неємії 12:1; Агая 1:1, 12, 14; 2:2, 23 та Матвія 1:12?
Відповідь: У деяких дітей є як біологічний батько, так і прийомний батько. Згідно з 1 Хронік 3:17-18, Шеалтіель і Педая були братами. Шеалтіель був старшим, але бувають випадки, коли найстарший спадкоємець чоловічої статі не має сина, який би продовжив королівську династію. Християнські вчені дають дві різні відповіді.
Педая помер, і Шеалтіель усиновив Зоровавеля. Це було не лише благодійним вчинком, а й забезпечило Шеалтіелю королівського спадкоємця.
Шеалтіель помер, і найстарший син Педаїї мав продовжити рід Шеалтіеля та королівську спадкоємність.
Питання: Хто такі хагрити, згадані в 1 Хр. 5:10, 19, 20, 22?
Відповідь: Ми не мали археологічних свідчень про хагрійців, доки не були знайдені ассирійські написи часів Сеннахіріма та Тіглат-Пілесера III, в яких хагрійці згадуються як арамейське плем’я. Хагрійці — це не лише нащадки Агари, оскільки у Псалмі 83:6 згадуються як хагрійці, так і ісмаїліти разом з іншими східними народами.
Хоча пізніші автори Страбон і Птолемей (5.19.2) згадують аграїв, що мешкали в північній Аравії, ймовірно, це не ті самі люди.
Пліній у «Природничій історії» 6.159–161 також згадує аграїв, і це, ймовірно, народ Хофуф-тадж в оазі аль-Хаса у східній Аравії, що лежить прямо на захід від Бахрейну, і не пов’язаний з хагритами, незважаючи на схожість назв.
Питання: У 1 Хр. 5:22, оскільки ця війна була від Бога, як Бог міг бути Богом миру?
Відповідь: Зрештою Бог покладе кінець усім війнам (Псалом 46:9). Однак доки цей час не настане, іноді ведення війни сприяє справі миру, і в цьому випадку ізраїльтяни вели війну заради Божого миру та захисту племен за Йорданом.
Слід поставити під сумнів приховане припущення пацифізму. Глісон Арчер у «Енциклопедії біблійних труднощів» (с. 219–220) зазначає: «Чи справді є проявом добра не чинити опору злу? Чи можемо ми сказати, що справді добрий хірург не повинен нічого робити, щоб видалити ракову тканину у свого пацієнта, а просто дозволити йому продовжувати страждати, аж поки він, зрештою, не помре? Чи можемо ми хвалити поліцію, яка стоїть склавши руки й не чинить ані найменшого опору озброєному грабіжникові, ґвалтівнику, підпалювачу чи будь-якому іншому злочинцю, що нападає на суспільство? Як можна було б назвати Бога «добрим», якби Він заборонив Своєму народу захищати своїх дружин від зґвалтування та задушення п’яними розбійниками, або чинити опір загарбникам, які прийшли, щоб викрасти їхніх дітей і розбити їм голови об стіну?
Жодна політика не дала б більшого простору для розпусті та злочинності, ніж повна відмова від права на самооборону з боку законослухняних членів суспільства».
Питання: У 1 Хр. 6:16, 26–28 батько Самуїла був із левітів, чи Самуїл був ефремлянином, як сказано в 1 Сам. 1:1?
Відповідь: Левіти не мали власної території, а були розсіяні по всьому Ізраїлю. Батько Самуїла був левітом, але вони жили на території Ефраїму.
Питання: У 1 Хр. 6:28 (масоретський текст) чи був найстаршим сином Самуїла Вашні, чи Йоіл, як зазначено в 1 Сам. 8:2?
Відповідь: Найстаршого сина Самуїла звали Йоїл. У Масоретському тексті є помилка переписувача: там пропущено ім’я Йоїл, і написано «первісток Вашні та Авія», де гебрейське слово, що означає «і другий» (вашні), сприйнято як власне ім’я. У Септуагінті та сирійському перекладі синами вказані Йоїл та Авія.
Питання: У 1 Хронік 8:33 Нер був дідом Саула чи його дядьком?
Відповідь: Ймовірно, існувало двоє чоловіків на ім’я Нер, і другий з них був названий на честь свого діда.
Питання: Чи є Еш-Баал у 1 Хр. 8:33 тією самою особою, що й Іш-Бошет у 2 Сам. 2:8?
Відповідь: Ймовірно, так. «Баал» може означати «господар», «Господь» або ханаанського ідола. Саул назвав свого сина «Іш» (чоловік) «Баала», найімовірніше, маючи на увазі «господар» або «Господь». Автори чи переписувачі, ймовірно, змінили ім’я на «Бошет», що означає «ганьба».
Питання: Що таке «Книга Царів», згадана в 1 Хр. 9:1?
Відповідь: Це не були книги 1 і 2 Царів у Біблії. Натомість це були світські літописи про царів. У книзі «Коли критики запитують» (When Critics Ask), на сторінці 204, згадується, що для натхненних книг Біблії не було рідкістю цитувати світські книги, а Павло навіть цитував язичницьких поетів, коли вони говорили правду про щось.
Питання: Як у 1 Хр. 10:6 вимер весь дім Саула, якщо, згідно з 2 Сам. 2:8, Ішбошет ще був живий?
Відповідь: У 1 Хронік 10:6 слова «весь його рід» стосуються трьох його синів, які загинули разом із ним. Сюди не входив немовля-онук Саула, Мефібошет. Хоча Писання не пояснює, чому Ішбошет не був разом із Саулом, або чому Ішбошет (якому на той час було майже 40 років) не був включений до «дому Саула» у цьому уривку, можливо, це пов’язано з тим, що Ішбошет був сином Саула від наложниці.
Питання: Чому в 1 Хр. 10:8–10 переможне військо обшукувало тіла загиблих?
Відповідь: Вони збирали мечі, списи, іншу зброю і навіть коштовності, які, можливо, мали при собі воїни, але найголовніше — вони збирали обладунки. Їх використовували для своїх власних військ, а також могли виставляти як військові трофеї.
Питання: У 1 Хр. 10:13-14 Саул не запитував Господа, чи все-таки Саул запитував Господа в 1 Сам. 28:6?
(Це повторення обговорення 1 Самуїла 28:6)
Відповідь: Хоча це могла бути помилка переписувача, як гебрейський масоретський текст, так і грецька Септуагінта кажуть те саме, і є простіше пояснення, ніж помилка переписувача.
Існує величезна різниця між тим, щоб щось робити, і тим, щоб робити щось щиро.
Єврейське слово «ша’ал» у 1 Самуїла 28:6 означає запитувати, просити, вимагати, благати або позичати. Воно не обов’язково означає запитувати нещиро. Натомість це загальне слово для позначення запиту, і воно може бути як щирим, так і нещирим.
Єврейське слово «дараш» у 1-й книзі Хронік 10:14 означає насамперед «слідувати», а в переносному значенні — «шукати», «просити» або «поклонятися». У понад 41 іншому місці, де це слово вживається в Старому Завіті, люди або благають Бога, або благають ідолів, але не те й інше одночасно.
На відміну від вживання слова «ша’ал» у 1 Самуїла 28:6, коли Саул запитував у Бога, у 1 Самуїла 28:7 вживається слово «дараш», коли Саул пішов до відьми з Ен-Дору.
Хоча Саул, можливо, й запитав це мимохідь, він, безперечно, не звертався до Бога, використовуючи встановлені для цього засоби, якими користувалися священики. Пам’ятайте, що Саул вбив усіх священиків Нобу, крім Авіятара. Авіятар забрав із собою ефод, коли втікав (1 Самуїла 23:6).
Саул міг запитувати Господа, але без покаяння важко вважати таке запитування щирим після того, як він вбив більшість Божих священиків, які могли це робити.
Питання: Які незвичайні особи згадуються в 1 Хронік 11:10–12:40?
Відповідь: Ось деякі з них.
Зелек у 11:39 був аммонітянином.
Урія був хеттом, а Ісмая — гібеонітом.
У 1 Хронік 12:29 згадуються бен’ямітяни, і як бен’ямітяни, так і гібеонці зазвичай були на боці Саула.
У Давида в армії були пелетіти та керетіти, які були філістимлянами.
Було 4 600 левітів і 3 700 ааронітів.
Отже, Давид мав здатність переманювати на свій бік навіть тих, хто зазвичай був би його ворогом.
Питання: Як, з огляду на 1 Хронік 11:10–12:40, ми можемо сформувати такий характер і особистість, щоб навіть наші колишні вороги прагнули жити з нами у мирі?
Відповідь: Давид був людиною пристрасною; він глибоко любив своїх друзів і ненавидів тих, хто був злим або підступним. Проте Давид міг поважати деяких своїх супротивників, таких як Авнер, який був чесною людиною. Давид був вірним чоловіком. Він був вірним своїм військам і винагороджував тих, хто був вірним йому. Давид був майстром війни, і з плином часу здавалося, що він може здобути перемогу. За тим, хто виглядає успішним, підуть найрізноманітніші люди. Але найголовніше те, що Давид був Божим чоловіком, який як лідер слухався Бога, і благочестиві ізраїльтяни розуміли, що повинні слідувати за Давидом.
Цікаво порівняти відданість, яку виявляли до Давида його воїни, ізраїльтяни та його родина на початку його правління, з численними проблемами, що виникли у Давида через нелояльних людей у подальшому періоді його правління. Поворотним моментом стала втрата поваги, яку багато хто відчував до Давида після його роману з Вірсавією та вбивства його вірного воїна Урії. Достатньо лише невеликого прояву зради, щоб стерти з пам’яті інших людей спогади про твою відданість.
Питання: У 1 Хр. 11:10–12:40, що є важливим у цифрах щодо кожного племені?
Відповідь: Спочатку розглянемо цифри.
Юда — 6 800 — очевидно, коли Саул переслідував Давида, у Юді мало хто відкрито підтримував Давида.
Симеон — 7 100 — Симеон був невеликим племенем, тож така невелика кількість є цілком очікуваною.
Веніамін — 3 000
Ефрем — 20 800
Манасія — 18 000
Іссахар — 200 вождів
Зевулон — 50 000
Нафталі — 38 000
Дан 28 600
Ашер — 40 000
Племена за Йорданом — 120 000
Левіти 4 600
Аароніти — 3 700
Якби Давид мав постійну армію такої чисельності, йому не довелося б тікати від Саула, а тим більше від філістимлян. Натомість це були люди, які присягнули на вірність Давиду. Очевидно, що всі чоловіки з племен Зайорданії заявили про свою вірність Давиду, хоча незрозуміло, скільки з них насправді служили в його війську. Перші воїни Давида були ізгоями та біженцями з різних племен. Іссахар мав серйозні проблеми з землею на півночі, тож, очевидно, багато хто приєднався до Давида.
Коли сьогодні хтось організовує нову справу, багато людей приєднуються до неї з різних причин. Дехто приєднується лише з найблагородніших мотивів, дехто — з неприйнятних, але багато хто — з менш значущих або прагматичних причин, таких як нестача землі за часів Давида. Сьогодні багато людей роблять щось через надію на винагороду або через страх перед негативними наслідками, якщо вони не допоможуть. Ці мотиви є прийнятними, і Біблія їх не засуджує. Однак найкращою мотивацією є безумовна любов-агапе — до Бога та до інших людей.
Питання: У 1 Хр. 11:11: чи вбив хахмонітянин 300 чоловіків, чи тахмонітянин вбив 800 чоловіків, як сказано у 2 Сам. 23:8?
Відповідь: Див. обговорення 2 Самуїла 23:8, щоб дізнатися відповідь.
Питання: Як у 1 Хр. 11:19 Давид міг би випити кров своїх воїнів, які принесли воду?
Відповідь: Давид цього не робив; це лише фігура мови. Давид каже, що якби він випив воду, заради якої ці чоловіки ризикували своїм життям, щоб дати її йому, то він не виявляв би достатньої поваги до крові своїх воїнів, які добули для нього воду.
Питання: Хто були «двоє моавських воїнів» (у перекладі КJV — «люди, подібні до левів») у 1 Хронік 11:22?
Відповідь: Це були чоловіки, чия хоробрість, сила та бойові здібності були настільки великими, що їх порівнювали з левами. Єврейське слово «аріель», що тут вжито, походить від «арі» — єврейського слова, що означає «лев».
Питання: У 1 Хр. 21:7 чи був Бог незадоволений тим, що вони проводили перепис населення, чи тим, що Йоав не врахував Леві та Веніаміна?
Відповідь: Бог був незадоволений тим, що вони проводили перепис населення.
Питання: Чому в 1 Хр. 21:7 Бог був незадоволений тим, що вони проводили перепис населення?
Відповідь: Відповідь див. у коментарі до 2 Самуїла 24:1.
Питання: Чому в 1 Хронік 13:9-10 Бог вбив Уззу?
Відповідь: Уза та інші, ймовірно, були здивовані його смертю. Адже Уза просто намагався допомогти, коли воли спіткнулися. Однак Уза та всі інші забули про важливий момент: до святих речей Божих слід ставитися з належною повагою. Бог уже сказав їм, як правильно нести ковчег. Вони не слухалися, а якби слухалися, то воли б не спіткнулися. Це вказує на два види послуху: свій власний шлях і Божий шлях.
Служачи Богові по-своєму, ви служите Йому так, як вам заманеться, і вважаєте, що Бог має цінувати все, що ви робите, і що тут немає жодних стандартів. Неможливо бути непокірним — можна бути лише більш чи менш слухняним.
У Божому способі служіння ви служите Богові так, як Він наказав. Однак у межах того, що сказав Бог, Він цінує добровільні пожертви та добрі вчинки з нашої власної ініціативи (2 Коринтян 8:10-12; 9:7). У Бога є стандарти та правила (2 Тимофія 2:5). Якщо ви в чомусь неслухняні, то ви є неслухняними (Якова 2:9-11). Якщо ви хочете бути Божим знаряддям для благородних цілей, ви не зможете ним стати, доки не очиститеся від неблагородних речей (2 Тимофія 2:20-21).
Питання: Чому в 1 Хронік 14:1 Хірам був таким привітним до Давида?
Відповідь: Окрім особистої дружби, фінікійці та ізраїльтяни мали спільного ворога — філістимлян.
Питання: У 1 Хр. 14:14-15, чи було багато тутових дерев у Палестині?
Відповідь: Значення цього гебрейського слова тут непевне. Якщо це «шовковиця», то існує 12 видів шовковиці. Чорна шовковиця походить із Західної Азії, але її також вирощували греки та римляни. Ці гебрейські слова також можуть означати «бальзамові дерева».
Питання: Що таке «псалтирі» та «аламоти», згадані в 1 Хр. 15:20, 28?
Відповідь: Це були музичні інструменти, але сьогодні ми не знаємо, як вони виглядали.
Питання: Чому в 1 Хр. 15:29 люди, навіть деякі віруючі, іноді зневажають інших?
Відповідь: Є щонайменше дві причини.
1. Дехто висуває до інших певні вимоги. Якщо люди порушують їхні стандарти, вони можуть виявитися невблаганними і більше ніколи не поважатимуть їх. Міхаль втратила повагу до свого чоловіка.
2. Дехто зневажає інших, якщо ті їх образили, і відмовляється пробачити.
Ми, християни, не повинні зневажати нікого.
Питання: Як, згідно з 1 Хр. 16:13, вони були обрані Богом?
В: У сукупності вони були Божим обраним народом і обраною нацією. У цьому полягає основний зміст цього уривка. Однак індивідуально багато з них були Божими обраними. Обрані — це ті, кого Бог обрав ще до заснування світу, щоб вони потрапили до Неба.
Питання: Чи вчить Біблія у 1 Хр. 16:25-26 та Пс. 97:7, що існує багато богів?
Відповідь: Звісно. Біблія вчить, що існує багато ідолів, але лише один істинний Бог. Мормони марно звертаються до цього вірша, щоб підкріпити своє твердження про те, що існує багато [законних] богів.
Питання: Чому в 1 Хр. 17:2-15 Натан тут суперечить самому собі?
Відповідь: Натан спочатку висловився неправильно, оскільки він говорив не як пророк. Він би став фальшивим пророком, якби сказав: «Так говорить Господь», або навіть якби просто заявив, що Бог повідомив йому це неправильне твердження. Натомість Натан говорив імпровізовано, від свого імені. Також зверніть увагу, що навіть коли він говорив таким чином, Бог негайно виправив його.
Свідки Єгови іноді посилаються на цей уривок, намагаючись довести, що справжні пророки (якими, на їхню думку, є організація «Сторожова вежа») можуть залишатися справжніми пророками, навіть якщо вони робили помилкові пророцтва. Однак вони заявляють, що є пророками, а Товариство «Сторожова вежа» оприлюднило офіційні пророцтва про повернення Христа, які виявилися помилковими.
Католицька церква також стверджує, що Папа говорить непомильно, але лише тоді, коли він виступає «ex cathedra». Однак це майже не має значення, оскільки протягом історії Папи виступали «ex cathedra» лише сім або вісім разів.
Церква мормонів також стверджує, що має пророків, які є непомильними, коли вони виступають як пророки. Джозеф Сміт і Брігам Янг обидва робили помилкові пророцтва.
Питання: Чому в 1 Хр. 17:16–27 та 1 Хр. 28:2–4 поведінка Давида заслуговує на похвалу?
Відповідь: Давид, безперечно, був розчарований тим, що його давнє прагнення, яке було добрим, було відхилене Богом. Проте Давид смиренно прийняв цю новину і все одно продовжував збирати матеріали для свого сина Соломона, щоб той міг збудувати храм.
Питання: У 1 Хр. 18:3 Давид переміг Хадарезера чи Хададезера, як зазначено у 2 Сам. 8:3?
Відповідь: Ця розбіжність у гебрейському тексті, найімовірніше, є помилкою переписувача. Гебрейські літери, що відповідають «d» та «r», схожі одна на одну.
Питання: Чи правильно вчинив Давид, коли тримав 100 колісниць (1 Хр. 18:4)?
Відповідь: Ні. У Повторенні Закону 17:16-17 сказано, що цар не мав збільшувати кількість колісниць і коней. Давид, очевидно, вважав, що 100 колісниць — це не забагато, але це створило передумови для того, щоб Соломон мав багато колісниць і коней, як показують 2 Хроніки 9:28 та 1 Царів 10:26-29.
Питання: У 1 Хронік 18:12 було вбито 18 000 едомлян чи 12 000, як зазначено в заголовку Псалма 60:1?
Відповідь: Найімовірніше, це помилка переписувача.
Питання: Чи був цей Нахаш, аммонітянин, з 1 Хронік 19:2 тим самим Нахашем, який гнобив ізраїльтян у 1 Самуїла 11:1?
Відповідь: Ні, оскільки той Нахаш жив на 50 років раніше. Нерідко сина називають на честь батька чи діда.
Питання: Чому в 1 Хронік 19:3-4 цар-аммонітянин Ханун вчинив так нерозумно, принизивши посланців Давида?
Відповідь: Можливо, це сталося через незнання ним сили ізраїльтян, через його виховання та гордість, або через думку, що армія Давида, можливо, виснажилася після битви з сирійцями. Ханун не намагався воювати з Давидом, а лише хотів його образити, і це було дуже нерозумно.
Питання: Чому в 1 Хр. 19:10-11 Йоав виставив елітні загони проти сирійців, а основну масу війська — проти аммонітів?
Відповідь: Сирійці воювали на колісницях (1 Цар. 22:30–33), а колісниці були дуже ефективними проти недосвідчених воїнів або воїнів, озброєних лише мечами та щитами. Елітні воїни, ймовірно, озброєні луками та довгими списами, знали, як протистояти колісницям. Загін колісниць, що використовував стріли, не зміг би перемогти чисельнішу піхоту, яка також використовувала стріли. Атаки колісниць часто змушували піхоту тікати, але якщо піхота мала довгі списи й не панікувала, атаку колісниць вдавалося зупинити. Олександр Македонський знав про це багато років по тому, коли його невеликий, добре навчений загін, що складався переважно з піхоти, раз за разом перемагав чисельніші армії вершників і колісниць Перської імперії.
Питання: Як узгодити 1 Хр. 19:18 з 2 Сам. 10:18?
Відповідь: Найімовірніше, це помилка переписувача. Відповідь див. у коментарі до 2 Сам. 10:18.
Питання: У 1 Хр. 21:1 — чи Бог наказав Давиду провести перепис ізраїльтян, чи це зробив сатана?
Відповідь: Безпосередньо — Сатана, а опосередковано — Бог. Відповідь див. у коментарі до 2 Сам. 24:1.
Єврейське слово «сатан» може означати як «супротивник», так і «Сатана». Однак Азімов не висуває жодної гіпотези щодо того, ким би міг бути цей супротивник, якби це не був Сатана.
Питання: У 1 Хронік 21:1, чи походить єврейське поняття «Сатана» від персів, як стверджують деякі скептики?
Відповідь: Ні. Безумовно, змій, який розмовляв з Євою та спокушав її у 3-му розділі Книги Буття, мав надприродні здібності, зокрема здатність до мовлення та інтелект.
Книга Йова, яку дехто вважає однією з найдавніших книг Біблії, детально описує Сатану, так само як і Ісая. Стверджувати, що згадки про Сатану в цих книгах свідчать про те, що вони були написані після вигнання, є помилковим міркуванням.
Питання: Чому в 1 Хр. 21:1 Давид хотів провести перепис населення Ізраїлю?
Відповідь: Зрештою, Бог дозволив Сатані спокусити Давида зробити це. Безпосередніми причинами, через які Давид міг захотіти перелічити Ізраїль, були гордість за народ, покращення системи оподаткування, майбутня примусова праця, а також набір або призов чоловіків на війну.
Питання: Чи правильно в 1 Хр. 21:4 Йоав підкорився Давиду, знаючи, що це суперечило Божій волі?
Відповідь: Йоав опинився у скрутному становищі. Він мав слухатися царя, якщо тільки цар не наказував йому робити щось, що суперечило Божим настановам.
Наказу проти перепису населення не було, але Йоав (правильно) відчував, що це не те, чого хотів Бог.
Прямої заборони не було, тож Йоав вчинив так, як вважав за найкраще. Він висловив свій протест, але все одно підкорився цареві. У наказі Давида була певна неоднозначність щодо того, чи слід перераховувати левітів, чи ні, і Йоав витлумачив його так, як вважав за найкраще.
Це інша ситуація, ніж та, в якій опинилися пастори в Німеччині під час Другої світової війни. Гітлер сказав їм, що, оскільки він є лідером Німеччини, вони не повинні критикувати нічого з того, що він робить. У межах розумного християни повинні шанувати керівників уряду та підкорятися їм. Однак, коли Гітлер почав виселяти євреїв, Біблія чітко каже шукати справедливості та виправляти гнобителя (Ісая 1:17), і пряма Божа заповідь суперечила тому, що говорив Гітлер.
Питання: У 1 Хр. 21:5 йшлося про 1 100 000 воїнів загалом чи про 1 300 000, як вказує 2 Сам. 24:9?
Відповідь: Див. обговорення 2 Самуїла 24:9, де наведено дві можливі відповіді.
Питання: У 1 Хр. 21:12 йшлося про загрозу трирічного голоду чи семирічного, як зазначено у 2 Сам. 24:13?
Відповідь: Ми не можемо бути впевнені, яке число є оригінальним, оскільки голоду не сталося, а це була помилка переписувача.
Питання: Яку силу мають Божі ангели, про яких йдеться в 1 Хронік 21:15?
Відповідь: Вони не всемогутні, але щоб знищити весь Єрусалим, знадобився лише один ангел. Коли Ісус йшов на хрест, Він сказав, що якби Він попросив, , то Отець дав би Йому 12 легіонів (можливо, 60 000) ангелів (Матвія 26:53).
Питання: Як у 1 Хронік 21:15 Господь покаявся у злі?
Відповідь: Єврейське слово тут означає як фізичну шкоду, так і моральне зло. Бог послав туди ангела, якого бачив Давид, щоб погрожувати тим, що станеться з Єрусалимом.
Один з уроків, який ми можемо винести з цього, полягає в тому, що Божі плани щодо людини, які були їй відкриті, можуть змінитися, коли ця людина покається або зміниться.
Питання: Чому в 1 Хронік 21:17 Бог змусив народ страждати через гріховний указ Давида?
Відповідь: Спочатку те, що не є відповіддю, а потім сама відповідь.
У цьому житті люди часто страждають за гріхи інших. Немовлята, народжені від матерів, які мають залежність від кокаїну, також народжуються з цією залежністю, і їхні розумові здібності знижені. Досить часто трапляється, що цілі народи зазнають великих страждань через грандіозні амбіції одного лідера. Життя на землі не є справедливим, і воно не буде справедливим у цьому грішному світі, доки Бог не наведе лад у Судний день.
Хоча вищесказане є правдою, це не є відповіддю на дану ситуацію. Тут саме Сам Бог активно вбиває багатьох ізраїльтян через гріх Давида, однієї людини.
Давид пишався своєю земною владою, особливо своєю армією, і Бог зменшив народ, яким пишався Давид. Крім того, ми не знаємо точно, хто саме був серед воїнів Давида. Одне з припущень полягає в тому, що Бог поповнив армію Давида ангелами, а сатана, побачивши це, зажадав пояснень щодо того, що тут відбувається.
Хтось міг би помилково визначити страждання як те, що Бог не продовжує здорове життя настільки, наскільки це можливо, або не сприяє розширенню нації настільки, наскільки це можливо. Бог не зобов’язаний автоматично благословляти нас. Коли ми отримуємо благословення від Бога, ми повинні бути вдячними, а не вимагати ще більше. Бог дуже любить нас і хоче благословляти нас, але не забувайте, що значна частина цього життя є підготовкою до майбутнього життя, і Бог не хоче благословляти нас настільки, щоб ми про це забули.
Питання: Як ми можемо застосувати принцип Давида, викладений у 1 Хр. 21:24, щоб не приносити Богові жертву, яка нічого не коштує Давиду?
Відповідь: Існує чимало способів застосувати цей принцип, але одним із найпростіших є виховання ваших дітей. Як тільки ваші діти стануть достатньо дорослими, щоб заробляти трохи грошей, виконуючи домашні обов’язки, нехай їхні пожертви до церкви будуть з їхніх власних грошей, а не з тих, що ви даєте їм для пожертви.
Питання: У 1 Хр. 22:2 — чи почалася примусова праця за часів Давида, чи за часів Соломона?
Відповідь: Соломон широко застосовував примусову працю неізраїльтян, але започаткував її ще Давид. І це, і утримання певної кількості колісниць були прикладами того, як Давид неслухнявся Богу в відносно дрібних речах, а Соломон посилював ці речі. Чи є у вашому житті, як у батьків, «дрібні» гріхи, які ваші діти можуть посилити? Давид також проводив перепис населення, і Соломон теж проводив перепис.
Питання: У 1 Хр. 22:14 Давид пожертвував 100 000 талантів золота на майбутній храм чи лише 3 000 талантів, як зазначено в 1 Хр. 29:3-4?
Відповідь: Відповідь на це питання міститься в 1 Хронік 29:3. Давид присвятив 100 000 талантів, здобутих як військова здобич під час завоювання Сирії, Моаву та Едому. У 1 Хронік 29:3 сказано, що Давид віддав зі своїх особистих скарбів «понад усе, що я вже наготував».
Питання: Як, згідно з 1 Хр. 22:14, Давид отримав усе це золото?
Відповідь: Див. пояснення до 2 Самуїла 8:11.
Питання: Чому в 1 Хронік 24:31; 26:13 тут кидали жереб?
В: Це був простий і неупереджений спосіб розподілу обов’язків, коли порядок не мав значення. Сьогодні люди роблять те саме, коли «тягнуть соломинки», щоб визначити, хто обійме ту чи іншу посаду. Хоча Бог може керувати киданням жеребків або тяганням соломинок, це не означає, що саме Бог визначив результати — не більше, ніж якби вони голосували, керувалися датами народження чи використовували якісь інші засоби.
П: Чому в 1 Хр. 25:1, 3 люди пророкували з арфами?
В: Не було жодних обмежень щодо того, щоб пророки під час пророцтва використовували будь-які негріховні речі, які їм заманеться. Давид також пророкував, використовуючи арфу.
Однак, якщо мормон стверджує, що Джозеф Сміт використовував окультну книгу фальшивої [єгипетської] релігії лише як натхнення для написання мормонського Писання, відомого як «Книга Авраама», це було б майже випадком використання ідолопоклонницької, злої книги для отримання того, що нібито є Божим словом. Це «майже» так, оскільки мормон, який це сказав, неточно передав слова самого Джозефа Сміта. Сміт стверджував, що «переклав» цю книгу, і навіть наводив єгипетські ієрогліфи поруч із нібито англійським перекладом, щоб це продемонструвати. Більше того, Джозеф Сміт навіть написав безглузду книгу «Єгипетський алфавіт і граматика», яка доводить, що Джозеф справді стверджував, нібито він надприродним чином перекладав єгипетські ієрогліфи.
До речі, Церква мормонів і сьогодні зберігає копії оригінальних англійських рукописів мормонської «Книги Авраама» та «Єгипетського алфавіту та граматики», а в одному з музеїв було знайдено єгипетський папірус, який за символами та малюнками збігається з тим, що Джозеф Сміт використовував для «перекладу».
Питання: У 1 Хр. 28:2–4, чим хороша поведінка Давида в цьому уривку?
Відповідь: Давид, безсумнівно, був розчарований тим, що не йому судилося збудувати Божий храм. Однак він не лише був вдячний за те багато, що дав йому Бог, а й зосереджувався на Бозі, а не на собі. Храм був пам’ятником Богу, а не Давиду, і Давид не мав підстав гніватися, оскільки не розглядав храм як пам’ятник собі.
Питання: Як у 1 Хр. 28:9, 10, 20; 2 Хр. 6:2; 8:11; 1 Цар. 3:3–13; 8:23; 9:8–9; 11:9–14; 2 Сам. 12:24–25 усі ці уривки можуть стосуватися однієї й тієї ж особи? (це питання поставив атеїст)
Відповідь: Усі вони дійсно стосуються Соломона. У відповіді слід врахувати шість моментів.
Певна послідовність: Соломон завжди був розумною людиною і будівничим храмів. Соломон використовував свою мудрість і будівельні навички для Бога, особливо на початку свого життя. Пізніше він використовував свої навички також для будівництва храмів ідолам. Деяких людей спонукає бажання будувати й досягати, питання полягає в тому, яка частина цього буде для Бога?
Шокуюче: Якщо вам не здається дивним і шокуючим, що Соломон, якого було обрано для будівництва Храму, який промовляв до Бога таку прекрасну молитву та писав книги Біблії, міг впасти в гріх, то, можливо, ви ще не прочитали ці уривки дуже уважно. Це шокує, і атеїста, який поставив це запитання, можна виправдати за те, що він сумнівався, чи це та сама людина.
Та це трапляється: це, безперечно, та сама людина. Так само, як Юда міг залишити все, щоб піти за Ісусом, а потім зрадити Його; так само, як Демас міг пожертвувати собою, щоб супроводжувати Павла в його подорожах, а потім піти, бо Демас любив світ (2 Тимофія 4:10), люди можуть змінюватися. Бог пильнує за нами й береже нас, але віруючі мають вибір: відпасти чи ні. Деякі люди уникають розбещення світу завдяки пізнанню нашого Господа, а потім знову вплутуються в нього (2 Петра 2:17-22). Інші ніколи не зрікаються віри, але йдуть на компроміс, намагаючись служити й Богу, й ідолам, або Богу й грошам.
Чому Соломон змінився? У випадку Соломона Писання дає чітку відповідь у 1 Царів 11:1-4. Соломон пішов на компроміс, одружившись із чужоземними дружинами — чи то з кохання, чи то заради політичних союзів. Цей компроміс ще більше збив його зі шляху, оскільки його дружини звернули його серце до інших богів.
З цього ми можемо зробити висновок, що люди, які вас оточують, можуть мати на вас потужний вплив, якщо ви їм це дозволите. Наслідком дрібних компромісів є те, що без негайного покаяння вони можуть призвести до дедалі більших компромісів.
Біблія серйозно ставиться до відповідальності кожного віруючого бути старанним (Євреїв 6:11), випробовувати себе (2 Коринтян 13:5) та бути насторожі (Матвія 10:16-17). Інакше Божий чоловік чи жінка можуть сильно впасти, як це з подивом виявили шанувальники Ягве та з радістю — шанувальники Хемоша.
Питання: У 1 Хр. 29:2, у чому полягає різниця між будівництвом для людей і будівництвом для Бога?
Відповідь: Якщо ви будуєте щось для людини, ви повинні будувати це так, як вона хоче, і це не має служити довше, ніж їй це потрібно. Якщо ви будуєте для Бога, ви будуєте для Його слави, а не для своєї власної, і ви повинні будувати це так, як хоче Бог, а не по-своєму. Якщо ти будуєш щось для Бога, ти повинен будувати так, щоб це простояло вічно. Ще одна відмінність полягає в тому, що для Бога ти будуєш не фізичні споруди, гроші та речі, а життя та характер — як у собі, так і в інших.
Питання: У 1 Хр. 29:19 Давид просив у Бога доброго — дати Соломону серце, щоб дотримуватися Божих заповідей, — то чому ж Соломон згодом відвернувся від Бога?
Відповідь: Бог був із Соломоном і велично благословив його, але Бог ніколи не казав, що позбавить Соломона здатності обирати між послухом і непослухом, незалежно від того, про що молився Давид. Соломону було дано всю необхідну мудрість, але Бог вирішив надати Соломону (і нам) свободу волі.
До речі, твердження «Бог ніколи не впливає на нашу вільну волю» не відповідає дійсності. Бог досить активно втрутився у життя Савла з Тарсу на дорозі до Дамаска. Однак, хоч би скільки зовнішніх стимулів застосовував Бог, рішення про те, як реагувати, все одно залишалося за Савлом.
Питання: Які найдавніші рукописи з 1-ї та 2-ї книг Хронік збереглися до наших днів?
Відповідь: Сувої Мертвого моря: (близько 1 р. до н. е.) 1 примірник. За даними дослідника сувоїв Мертвого моря Натана Джастрама, цей невеликий фрагмент, названий 4Q522 frag 9, містить 1 Хронік 7:24 та 2 Хронік 28:18.
Християнські рукописи Біблії, що датуються приблизно 350 роком н. е., містять Старий Завіт, зокрема 1 і 2 Хроніки.
Папірус Егертона 4 (III століття н. е.) зберігає частину 2-ї книги Хронік.
У Ватиканусі (325–350 рр. н. е.) збереглися 1-а та 2-а книги Хронік у повному обсязі.
«Александрин» (бл. 450 р. н. е.) зберіг усі 1 та 2 книги Хронік.
У Синайському рукописі (340–350 рр. н. е.) збереглися уривки з 1-ї книги Хронік 9:27–19:17.
Питання: Які ранні автори посилалися на 1-у Книгу Хронік?
Відповідь: Донікейські автори, які посилалися або натякали на вірші з 1-ї книги Хронік, це:
Філон Єврей з Олександрії (15/20 р. до н. е. — 50 р. н. е.) посилається на 1-у Книгу Літописів 7:14. «Попередні дослідження», розд. 8 (43), с. 307
Мелітон із Сардів (170–177/180 р. н. е.) перелічує всі книги Старого Завіту, включаючи всі книги, які ми маємо, за винятком книг Неємії та Естер. Фрагмент 4 із «Книги витягів», с. 759.
Іполит (222–235/6 рр. н. е.) натякає на 1 Хронік 3:15, коли згадує, що Йосія мав п’ятьох синів: Йоахаза, Еліакіма, Йоханана, Седекію, або Єхонію, та Садума [Шалума]. Фрагмент із «Коментаря до Даниїла», розд. 1, с. 177
Оріген (225–254 рр. н. е.) цитує 1 Хронік 16:8 як «Знову ж таки, у Першій книзі Хронік».
Оріген (240 р. н. е.) згадує «Першу книгу Параліпоменон», що є іншою назвою 1-ї книги Хронік. Коментар до Пісні пісень, пролог, с. 49
Лактанцій (315–325/330 рр. н. е.) цитує 1 Царів 9:6–9, що також відповідає 2 Хронік 7:19–22, у праці «Божественні інститути», книга 4, розділ 18, с. 121.
Після Нікеї
Євсевій Кесарійський (318–339/340 рр. н. е.)
Атанасій (367, 325–373 рр. н. е.)
Ефраїм/Ефрем (350–378 рр. н. е.)
Епіфаній Саламський (360–403 рр. н. е.) (мається на увазі)
Руфін (374–406 рр. н. е.)
Єронім (373–420 рр. н. е.)
Августин Гіппонський (388–430 рр. н. е.)
Сульпіцій/Сульпіцій Север (363–420 рр. н. е.)
Карфагенський собор (218 єпископів) (393–419 рр. н. е.)
Питання: Які уривки з 1-ї та 2-ї книг Хронік містяться у Сувоях Мертвого моря?
Відповідь: 2 Хроніки 28:27; 29:1–3 збереглися в 4Q118 (=4QChr)
Питання: Які є відмінності у перекладі 1-ї книги Хронік між гебрейським оригіналом та грецькою Септуагінтою?
Відповідь: Ось кілька прикладів відмінностей у перекладі. Перше речення наведено з гебрейського тексту, а друге — з грецького перекладу Септуагінти. Щоб ознайомитися з прикладами, у цій частині особливу увагу приділено 1-му розділу.
1 Хр. 1:11–23 У Масоретському тексті та Олександрійській Септуагінті, але не в інших версіях Септуагінти
У 1 Хр. 1-9 є численні відмінності в написанні між різними гебрейськими текстами та текстами Септуагінти. Див. 1 Хр. 1:29-31 як приклад.
1 Хр. 1:4 «Шем» проти «сини Ноя: Шем»
1 Хр. 1:5 «Яван і Тувал» проти «Йован, Геліса, Товал»
1 Хр. 1:6 «Діфат» (у більшості гебрейських текстів) проти «Ріфат» (у багатьох гебрейських текстах, Септуагінті, Вульгаті)
1 Хр. 1:7 «Еліша та Таршіш, Кіттім та Доданім» проти «Геліса, Тарсіс, Кітії та Родосці».
1 Хр. 1:7 «Доданім» проти «Роданів/Роданім» (Септуагінта, сирійський переклад, Вульгата)
1 Хр. 1:9 «Раама» проти «Регма»
1 Хр. 1:10 «Німрод» проти «Неброд»
1 Хр. 1:17 «Арам та Уз» (масоретські тексти) проти «Арам. Сини Арама: Уз» (один масоретський текст та деякі варіанти Септуагінти)
1 Хр. 1:17–23 «і Арфаксад, і Луд, (і т. д. аж до вірша 24) Сим, Арфаксад, Шела, Евер» (масоретські тексти) проти «і Арфаксад, Сала, Евер» (більшість Септуагінти)
1 Хр. 1:22 «Обал» (більшість масоретських текстів) проти «Ебал» (деякі масоретські тексти та сирійський переклад) проти (відсутній) (Септуагінта)
1 Хр. 1:24 «Арфаксад» проти «Арфаксад, Каїнан» (деякі варіанти Септуагінти)
1 Хр. 1:29–31 «Набайоф, потім Кедар, Адбеел, Мібсам, Мішма, Дума, Масса, Хадад, Тема, Єтур, Нафіш і Кедема» проти «Набаеот, Кедар, Набділ, Массам, Масма, Ідума, Массе, Хондан, Теман, Єтур, « » Нафес, Кедма» (Це приклад того, як імена відрізняються в івриті та грецькій мові.)
1 Хр. 1:32 «Шеба та Дедан» проти «Даедан та Сабай»
1 Хр. 1:34 «Есав та Ізраїль» проти «Яків та Есав». (Яків пізніше був перейменований на Ізраїль)
1 Хр. 1:36 «Зефі» (більшість масоретських текстів) проти «Зефо» (багато масоретських текстів, деякі переклади Септуагінти та сирійський переклад. У Бут. 36:11 також згадується «Зефо».)
1 Хр. 1:36 «Кеназ, Тімна та Амалек» (масоретський текст та більшість Септуагінти) проти «Кеназ біля Тімни та Амалек» (деякі тексти Септуагінти та Бут. 36:12)
1 Хр. 1:40 «Аліан» (більшість масоретських текстів) проти «Алван» (багато масоретських текстів та деякі тексти Септуагінти. Також Буття 36:23) проти «Алон» (більшість текстів Септуагінти)
1 Хр. 1:43 «царі, що царювали в землі Едома, перш ніж будь-який цар став царювати над ізраїльтянами: Бела, син Беора» проти «царі, Балак, син Беора»
1 Хр. 1:44 «з Бозри» проти «з Босорри»
1 Хр. 1:50 «Пай» (більшість єврейських рукописів) проти «Пау» (багато єврейських рукописів, деякі тексти Септуагінти, Вульгати та сирійські. У Буття 36:39 також згадується «Пау») проти «Фогор» (більшість текстів Септуагінти)
1 Хр. 1:50 «Пай, а ім’я його дружини — Мехетабель, дочка Мезахаба» проти «Фогор».
1 Хр. 1:51 «І помер Хадад; а вождями Едому були: вождь Тімна; вождь Алія; вождь Єтет; вождь Ахолібама; вождь Ела; вождь Пінон, вождь Кеназ, вождь Теман, вождь Мібзар, вождь Магдіель та вождь Ірам» проти «Князі Едому: князь Тамна, князь Голада, князь Єтер, князь Елібамас, князь Елас, князь Пінон, князь Кенез, князь Теман, князь Бабсар, князь Магедіель, князь Зафоїн».
1 Хр. 2:6 «Дара» проти «Дарда» (у деяких версіях Септуагінти, у деяких сирійських таргумах. Див. 1 Цар. 4:31) проти «Дарад» (у більшості версій Септуагінти)
1 Хр 2:42 «Меша» проти «Мареша»
1 Хр. 2:50 «Син» проти «Сини» (Септуагінта, Вульгата)
1 Хр. 3:5 «Батшуа» (більшість єврейських рукописів) проти «Батшеба» (один єврейський рукопис і Вульгата; у 2 Сам. 11:3 також згадується «Батшеба») проти «Берсабі» (Септуагінта)
1 Хр. 4:3 «батько Етама» проти «сини Етама»
1 Хр. 4:13 «Хатат» проти «Хатат і Меонотай»
1 Хр. 5:24 «і Ефер» проти «Ефер»
1 Хр. 6:28 (відсутній) проти «Йоїла» (Септуагінта, сирійська, арабська, 1 Сам. 8:2).
1 Хр. 6:28 «Вашні та Авія» проти «другий Авія»
1 Хр. 7:28 «Айя» (деякі масоретські тексти) проти «Газа/Газза» (багато масоретських текстів, Септуагінта, Таргум, Вульгата)
1 Хр. 8:30 «Баал» проти «Баал, Нер»
1 Хр. 9:41 «Тахрея» (Масоретський текст, Септуагінта) проти «Тахрея та Ахаз» (Масоретський текст, сирійський, арабський, Таргум, Вульгата)
1 Хр. 11:11 «тридцять» (Масоретський текст та деякі версії Септуагінти, Вульгата) проти «три» (деякі версії Септуагінти)
1 Хр. 11:20 «Абшай» проти «Абішай» (Септуагінта, Вульгата, Таргум, 2 Сам. 23:18)
1 Хр. 11:20 «три» (Масоретський текст, Септуагінта, Вульгата) проти «тридцять» (сирійський переклад)
1 Хр 11:21 «з Трьох» проти «з Тридцяти»
1 Хр 12:33 «допомагати» проти «допомагати Давиду»
1 Хр. 15:18 «Захарія, син» (Масоретський текст, Вульгата) проти «Захарія» (Септуагінта)
1 Хр. 17:5 «але я переходив від намету до намету й від оселі до оселі» проти «але я перебував у скинії та в наметі»
1 Хр. 18:6 «Давид поставив людей» проти «Давид розмістив гарнізони». Гарнізон — це група солдатів, призначених для охорони форту чи іншого місця. (Септуагінта, Вульгата та 2 Сам. 8:6)
1 Хр. 18:16 «Авімелех» (більшість масоретських текстів) проти «Ахімелех» (деякі гебрейські рукописи, Вульгата та сирійська версія. Також 2 Сам. 8:17).
1 Хр. 20:2 «корона їхнього царя» проти «корона Мілкома» (Септуагінта, Вульгата та 1 Цар. 11:5, 33)
1 Хр. 20:3 «[працювали] пилами» проти «розпилювали їх пилами»
1 Хр. 23:7 «з-поміж людей Гершона» (Масоретський текст) проти «гершонітам» (Масоретський текст згідно з NRSV) проти «І для роду Гедсона» проти «Сини Гершона» (Вульгата)
1 Хр. 23:10 «Зіна» проти «Зіза» (Септуагінта, Вульгата)
1 Хр. 24:15 «Хаппізез» проти «Афсес» (Септуагінта, Вульгата)
1 Хр. 25:3 «Єшая» проти «Єшая, Шимей» (один масоретський текст, Септуагінта) проти «Ісеас» (Септуагінта)
1 Хр. 26:17 «було шість левітів» проти «було шість левітів щодня»
1 Хр 26:20 «Щодо левітів, то Ахія був начальником» проти «їхні товариші-левіти були начальниками»
1 Хр. 27:6 «Аммізабад був його загоном» проти «Аммізабад керував своїм загоном»
1 Хр. 27:24 «число літописів» проти «книга літописів»